Глобалізація фінансового ринку і фінансова революція
Зміна напрямів і обсягів світових валютно-фінансових потоків відбувалася на ґрунті загальносвітової тенденції глобалізації еко-номічного розвитку, у тому числі глобалізації міжнародних ва-лютно-фінансових відносин. У річному звіті Міжнародного валютного фонду за 1997 р. «Глобалізація: можливості і проблеми» дається визначення гло-балізації як «зростаючої економічної взаємозалежності країн усього світу в результаті зростаючого обсягу і різноманітності міжнародних угод з товарами та послугами, світових потоків ка-піталу, а також унаслідок прискореного і повсюдного поширення сучасних технологій». Глобалізація — це за своєю сутністю вища стадія інтернаціо-налізації, вона перетворює світове господарство на єдиний ринок товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Глобалізація визначає процес швидкозростаючих взаємозв’язків і взаємозалежностей між національними ринками товарів, робочої сили, а також валютними і фінансовими ринками. За даними експертів МВФ, БМР і ЮНКТАД, у 2000 р. загальний обсяг світового експорту товарів і послуг оцінювався на рівні 7,5 трлн дол., річний обсяг прямих ін-вестицій — 800 млрд дол., загальний розмір іноземних активів світової банківської системи — 6,7 трлн дол. і середньоденний обсяг валютних операцій — 1,5 трлн дол. Стрімке зростання об-сягу фінансових угод і міжкраїнових потоків капіталу як один з найбільш значних і динамічних процесів у світовій економіці останніх двох десятиріч ХХ ст. дає підстави для твердження, що тенденція глобалізації фінансової системи збережеться і в ХХІ ст. Аналітики фінансових ринків відзначають, що в основі глоба-лізації фінансової системи лежить взаємодія таких явищ: • технічний прогрес, який дозволяє здійснювати міжнародні фінансові угоди у режимі реального часу і значно скоротити ви-трати на транспорт та комунікацію; • зростаюча конкуренція, з одного боку, між кредитними і фі-нансовими інституціями на фінансових ринках, а з іншого — між самими фінансовими ринками внаслідок значного розвитку інфо-рмаційних технологій і телекомунікацій; • реструктуризація кредитних і фінансових інституцій шляхом їх злиття і поглинання як наслідок зростаючої конкуренції між ними; • широка інтернаціоналізація бізнесу через посилення транс-національного характеру діяльності корпорацій; • консолідація регіональних інтеграційних об’єднань (в Євро-пі — Економічний і валютний союз); • послаблення жорсткого контролю щодо здійснення міжна-родних угод, пов’язаних з рухом капіталу дерегулювання фондо-вих бірж як в індустріальних, так і в інших групах країн; • макроекономічна стабілізація і реформи у ряді країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою, що створили сприятливий клімат для іноземних інвесторів; приватизація у країнах, що розвиваються, і трансформуючих, що сприяло вини-кненню нових комерційних боргових інструментів; • широке використання «принципу важеля» (значне позичан-ня коштів для своїх інвестицій) і розвиток процесів сек’юритизації активів у промислово розвинутих країнах. З 1980 р. система фінансових ринків стала функціонувати на глобальному рівні. Виникла світова фінансова мережа, яка об’єднала провідні фінансові центри різних країн: Нью-Йорк та Чикаго в Америці, Лондон, Цюріх, Франкфурт, Париж, Амстер-дам в Європі, Гонконг, Токіо, Багамські та Кайманові острови, Сінгапур, Бахрейн в Азії. Ці центри оперують із космополітизо-ваними фінансовими активами, які втратили національну належ-ність і прямують до районів сприятливої господарчої кон’юнктури. Зміцнення зв’язків між зазначеними центрами, по суті, озна-чало фінансову революцію, яка має три ключові аспекти: по-перше, глобальна присутність міжнародних фінансових інститу-цій; по-друге, міжнародна фінансова інтеграція; по-третє, швид-кий розвиток фінансових інновацій. Розглянемо кожний аспект фінансової революції. Так, перший аспект полягає в тому, що особливого значення набуло форму-вання системи міжнародних фінансових інституцій, серед яких організаціями світового рівня є спеціалізовані інститути ООН — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк рекон-струкції та розвитку (МБРР), регіональні фінансові інституції, що виникли внаслідок завоювання політичної незалежності країнами «третього світу» й у зв’язку з необхідністю вирішення їхніх еко-номічних проблем. Другий аспект. Провідні країни світу — США, Великобрита-нія, Японія значно послабили державний контроль над рухом ка-піталу. Великобританія зняла цей контроль у 1979 р., а в 1986 р. у країні було проведено реформування ринку акцій — так званий великий шок. США у 1980-ті роки, а Японія у 1986 р. розпочали лібералізацію внутрішніх фінансових ринків. Наслідком стало значне розширення фінансових ринків цих країн, посилення вза-ємопроникнення та переплетення національних фінансових капі-талів, які почали більш вільно пересуватися з внутрішніх ринків на світові, і навпаки. Третій аспект. Міжнародна фінансова інтеграція спричинила глибокі якісні зміни у фінансових технологіях. З’явилися фінан-сові інструменти. Прискорення руху потоків капіталів відбува-ється також завдяки запровадженню новітніх технологій у галузі телекомунікацій. Спостерігалося значне зростання фінансових інновацій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Глобалізація фінансового ринку і фінансова революція» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
