Світове фінансове середовище та його взаємозв’язок зі світовим економічним середовищем
Виділяють кілька складових світових фінансів. Це: 1) світовий фінансовий ринок; 2) міжнародна банківська справа; 3) міжнародні портфельні інвестиції; 4) фінанси транснаціональних корпорацій. Названі чотири складові світових фінансів об’єднує, по суті, світове фінансове середовище. Адже саме у фінансовому середо-вищі функціонують перелічені складові і між ними існує фінан-совий зв’язок. Цю структуру міжнародних фінансів запропонува-ли американські фахівці Максімо В. Енг, Френсіс А. Ліс, Лоуренс Дж. Мауер 5, с. 3. Світове фінансове середовище — це середовище, яке визна-чає умови зростання світового фінансового ринку і впливає на рішення, що приймаються керівниками банків, керівниками фі-нансів корпорацій та інвесторами. Розвиток світового фінансового середовища тісно пов’язаний зі змінами у світовому економічному середовищі. Зміни, що від-буваються в останньому, помітно впливають як на формування, так і на функціонування світового фінансового середовища. Упродовж повоєнних років формування структури світової економіки було позначено впливом найважливіших тенденцій світового економічного розвитку. Серед них: перегрупування країн світу та зміни у співвідношенні сил; пріоритетний розвиток наукомісткого виробництва на противагу трудомісткому у про-мислово розвинутих країнах; зростання впливу багатонаціональ-них корпорацій у міжнародному інвестуванні; посилення значен-ня міжнародного руху капіталу у світовій економіці. Основні зміни в економічному середовищі ХХ ст. і початку ХХІ ст. можна характеризувати через чотири головні структурні тенденції. По-перше, відбулися зміни у відносинах між промислово роз-виненими країнами та сировинними країнами. Ці зміни можна поділити на три основні етапи. 1914 р. — початок 1950-х років — відновлення світових гос-подарських зв’язків, які фактично було згорнуто під час двох сві-тових воєн, революцій, громадянських війн, економічної кризи 30-х років. Понад сорок років знадобилося для того, щоб обсяги світової торгівлі та руху факторів виробництва досягли рівня 1913 р. Це період домінування двох сил — СРСР та США. 1950—1970-ті роки — посилення інтеграційних процесів, по-ява угруповань ЄС, СЕВ, НАФТА, розвиток ТНК, швидке пере-міщення приватного капіталу, технологій трудових ресурсів. Змі-цнення позицій соціалістичних країн та країн «третього світу» у світовій економіці. Високі темпи економічного зростання в таких країнах, як Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, і перетворення їх на розвинуті країни. Утворення трьох полюсів усередині розви-нутих країн: Європейський Союз (20 % світового ВВП за парите-том купівельної спроможності), НАФТА (24 та Японія (7 %). 1980—1990-ті роки — значні зміни у розвитку окремих груп країн: колишні соціалістичні країни розпочали ринкову перебу-дову, тоді як у найбільш розвинутих країнах помітними стали ознаки постіндустріального суспільства. Наприкінці 1980-х років визначальний прорив здійснила головна країна з перехідною еко-номікою — Китай. Його частка у світовому ВВП перевищила 10 %. З кінця 90-х років Китай — друга за економічною могутні-стю держава світу та лідер Азіатсько-Тихоокеанського регіону. По-друге, перехід промислово розвинутих країн від трудоміс-ткого до наукомісткого виробництва. Автоматизація та комп’ютеризація виробництва у цих країнах обумовила зростання попи-ту на висококваліфікованих й освічених працівників, збільшився рівень зайнятості «білих комірців» на відміну від «синіх комір-ців». Інвестування у «людський капітал», тобто у здібності і тру-дові навички, які приносять дохід, стало чинником підвищення продуктивності праці та конкурентоспроможності. По-третє, зростання транскордонних фінансових потоків, яке відбувається значно вищими темпами, ніж зростання міжнарод-ної торгівлі. Так, щоденний обіг валюти з 80-х до 90-х років ХХ ст. зріс: у Лондоні з 90 млрд до 303 млрд дол.; у Нью-Йорку — з 50 млрд до 192 млрд дол.; у Токіо з 48 млрд до 128 млрд дол. Світовий експорт становив у 1981 р. 2000 млрд дол. та 3447 млрд дол. у 1991 р. Якщо з 1982 до 2002 р. щорічний приріст світового ВВП ста-новив 3,47 %, світової торгівлі — 6,02 %, то приріст випуску об-лігаційних позик зростав у середньому на 64,6 % щорічно, а на-копичений обсяг вихідних прямих іноземних інвестицій збільшувався у середньому на 44 % щороку. Отже, на кожні 10 % зростання світового виробництва припадає близько 17 % збіль-шення обсягу світової торгівлі, 186 % приросту облігаційних по-зик та 126 % накопиченого обсягу прямих іноземних інвестицій. По-четверте, виникнення та посилення ролі транснаціональ-них корпорацій у розвитку світового господарства. Наприкінці XX ст. кількість материнських компаній ТНК становила близько 64 тис., а їхніх філій у різних країнах світу — близько 870 тис. На них припадало близько 25 % загальносвітового обсягу виробництва та дві третини обсягу світової торгівлі. Валовий продукт іно-земних філій ТНК зріс з 1982 до 2002 р. у 5,4 раза, загальні акти-ви — в 12,7 раза. До групи ТНК належать і транснаціональні банки (ТНБ), які мають розгалужену мережу підрозділів за кордо-ном. Після Другої світової війни спостерігаються також певні зміни в основних формах міжнародної економіки, які обслуговує світо-ва валютна система. До цих змін відносять: • постійне зростання міжнародного товарообороту; обсяг сві-тового експорту щорічно збільшується на 5—6 %; розвиток між-народної торгівлі супроводжується нарощуванням світового ба-гатства; • посилення міграції робочої сили; наприкінці ХХ ст. значно підвищився рівень легальної та підпільної міграції робочої сили, особливо між розвинутими країнами, з одного боку, та країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою, з іншого; міграція населення супроводжується міжнародним рухом грошо-вих коштів; у 1980—1990-х роках спостерігається щорічне збі-льшення переказів грошових коштів робітниками на 27 %; • полегшення доступу на національні фінансові ринки для іноземних інвесторів та емітентів з промислово розвинутих країн з кінця 1960-х — на початку 1970-х років унаслідок поступового пом’якшення валютного контролю; розмір фінансових потоків між країнами, основну частину яких становлять портфельні інве-стиції, наприкінці 1990-х років досяг понад 1 трлн дол. США. Усі розглянуті зміни в основних формах міжнародної еконо-міки сприяють розвитку системи фінансових послуг у світовому масштабі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Світове фінансове середовище та його взаємозв’язок зі світовим економічним середовищем» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
та Японія (7 %). 