Серед незліченної кількості питань, що стосуються "космосу живих форм", особливо важливі чотири: 1) сама поява життя на Землі, 2) зростання складності, тобто те, що назване еволюцією життя, 3) проблема архітектурного плану, за яким "самобудується" конкретний організм, і 4) місце людини серед інших істот. Як відомо, головним будівельним матеріалом живих організмів є білки, інформація "про все" записана у хромосомах, точніше – в молекулі ДНК. Білки збудовані із 20 амінокислот (АК), хоча їх загалом у природі є близько 200. І тут зразу виникає питання. Ті, хто "сповідує" атеїзм, мали б пояснити, як – без Творця, а отже, сліпо-глухо-німа – природа, "всліпу" перебираючи усі можливі (а як інакше?) варіанти, може "змонтувати" для кожного конкретного організму потрібні йому понад сто видів різних білків? Формула для числа варіантів проста: W = nN, тут N – кількість АК, з яких складається молекула білка, n = 20 – кількість "цеглинок" – амінокислот, з яких вона "монтується". У найпростішому випадку N = 100. Отже число варіантів W = 20100 = 10130! Найпростіша АК складається із 10 атомів. Отже їх, атомів, потрібно 10131, у всьому ж доступному для спостережень Всесвіті їх налічують усього 1080. Насправді ж, якщо попередньо обчислити варіанти для "монтування" самих АК (і то не 20, а всіх 200!), замість 131 нуля матимемо 300 (якщо обчислюємо лише для 20 АК) і понад 700 у загальному випадку. Як бачимо, ні про яке "монтування білків всліпу" та "перебирання усіх варіантів" не може бути й мови. Тому й сказав англійський астроном Фред Хойл так: "Та не мучилася природа всліпу. Бо від початку Надінтелект дав їй програму"! Ще страшніші (не побоїмося цього слова) числа отримуємо, розглядаючи "випадкове монтування" молекули ДНК. "Літер" ("цеглинок") тут усього чотири (n = 4), але число їх пар (що є "щаблями" у "драбинці" ДНК) сягає десяти мільярдів: N = 1010. Отже, варіантів буде... одиниця і за нею шість мільярдів нулів! Тож зрозуміло, що як молекули білка, так і ДНК (це особливо, бо йдеться про фантастичну концентрацію інформації в мікроскопічному об’ємі!) не могли б утворитися внаслідок (випадкового!) "монтування самих себе". Здається, найкраще про це сказав Стівен Мейєр, відомий природодослідник і філософ: “Упродовж усього ХІХ століття вчені вважали, що існують два основні фактори – матерія та енергія. На початку ХХ століття з’явився третій наріжний камінь, з яким повинна рахуватися наука, – це інформація. Коли ми маємо справу з біологією століття інформації, виникає й міцнішає розуміння того, що молекула ДНК є реальним доказом розуму, реальним доказом інтелекту. Це те, що може бути поясненим лише за допомогою уявлень про розумний задум”. І ще: “Відомо, що розумні істоти можуть створювати інформаційно насичені системи. Наші (взагалі людські) докази ґрунтуються не на тому, чого ми не знаємо, але на тому, що ми знаємо про причинно-наслідкову структуру світу. Нам невідомі природні причини появи інформації. Цей процес не можна пояснити з матеріалістичної точки зору, – у всякому разі, це не природній добір, не процеси самоорганізації і не випадковість. Нам, однак, відомий один фактор, справді здатний породжувати інформацію, й цей фактор – розум. Тому, коли люди з наявної інформації в ДНК роблять висновок про наявність задуму, вони, з погляду історичної науки, доходять правильного й очевидного висновку. Коли ми знаходимо інформаційно насичену систему в клітині, точніше, в молекулі ДНК, ми можемо зробити висновок, що вирішальну роль у появі такої системи відіграв розум”. І цим – усе сказано!
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Космос живих форм на Землі» з дисципліни «Фрагменти космології»
