Компетенції Президента РП як голови держави у сфері безпеки та оборони в Конституції окреслені доволі широко. Частину з них він виконує самостійно, а частину – разом з іншими централь- ними органами виконавчої влади – Радою Міністрів і її головою, а також Міністром НО. Конституція РП визнає Президента найвищим представником держави та гарантом неперервності державної влади [ст. 126, п.1]. Законотворець поклав на Президента обов’язок наглядати за дотриманням Конституції, бути на варті суверенності і безпеки держави, а також непорушності та неподільності її території [ст. 126, п.2]. Президент не зміг би виконувати свій обов’язок без збройних сил РП, які згідно з конституцією, слугують для охорони держави та неподільності її території [ст. 26]. Вони також забезпечують безпеку та непорушність кордонів Республіки Польщі. Співзвучність норм, що регламентують компетенції та обов’язки президента і збройних сил є очевидною, оскільки суб’єкти покликані служити Польщі беззастережно. Компетенції Президента в межах безпеки і оборони держави виявляються у його верховенстві над збройними силами, а також у повноваженнях, передбачених для нього на випадок війни. Конституція визначає, що під час миру Президент керує збройними силами за посередництвом Міністра НО [ст. 134, п. 2], який, згідно з Законом про посаду Міністра НО315, має повноваження керувати під час миру діяльністю збройних сил РП. Обсяг та суть “верховенства над Збройними силами” (ЗС) виявляються насамперед у призначенні голови Генерального штабу і керівників різних типів збройних сил на визначений термін [ст. 134, п. 3]. Новаторство ухваленого рішення полягає в обов’язковій умові ротації на цих посадах у війську. Це означає, що голова Генераль- ного штабу, а також керівники різних видів ЗС призначаються на визначений час, тобто на визначену каденцію. У Конституції зазна- чено, що детальніше компетенції президента пов’язані з верховен- ством над ЗС, окреслює звичайний закон [ст. 134, п. 6].
315 Ustawa z dnia 14 grudnia 1995 r. o urzędzie Ministra Obrony Narodowej // Dziennik Ustaw (DzU) z 1996 r. nr 10, poz. 56. 147
Варто зауважити, що акти Президента РП про призначення голови Генерального штабу, а також керівників різних видів ЗС набувають чинності лише після підписання прем’єром [ст. 144, п. 2]. На випадок війни у Конституції передбачено для Президента повноваження щодо призначення (за поданням прем’єра) Головно- командуючого ЗС. Таким самим способом він може відкликати Головнокомандуючого [ст. 134, п. 4]. Умови його підпорядкування конституційним органам РП визначаються законом. Отже, функції президента та Головнокомандуючого ЗС розмежовані. Згідно зі ст. 134 п. 5 Президент надає передбачені законом військові звання за погодженням з Міністром НО. Повноваження Президента у сфері призначення посадових осіб держави, без сум- ніву, надають йому можливість здійснювати цивільний і демокра- тичний контроль за збройними силами. Президент з подання прем’єра в стані безпосередньої зовніш- ньої загрози державі оголошує загальну або часткову мобілізацію і використання збройних сил для оборони РП [ст. 136]. З цього випливає, що в такому разі фактичний рівень загрози державі оцінює голова Ради Міністрів, який ініціює відповідний процес прийняття рішення. Окрема група компетенцій стосується законодавчої діяльності Президента. Він, як відомо, має право законодавчої ініціативи. Отже, відповідні проекти законів можуть стосуватися безпеки та оборони країни. Президент, беручи участь в законодавчому процесі, може звертатися до Конституційного Суду з проханням визначити відпо- відність Конституції до прийнятого, але ще не підписаного ним закону [ст. 122, п. 3]. Президент відмовляється підписувати закон, якщо Конституційний Суд визнав його таким, що не відповідає Конституції [ст. 122, п. 4]. Президент може також з обґрунтованою пропозицією передати закон Сеймові для повторного розгляду, але тільки тоді, коли не звертався ще до Конституційного Суду. Президент має право звертатися для проведення перевірки до НІКу. Звернення може стосуватися проведення перевірки Міністер- ства НО і ЗС [ст. 144, п. 3, пп. 10]. Президент має право звертатися до Сейму з пропозицією про притягнення до відповідальності перед Верховним Судом членів Ради Міністрів [ст. 144, пар. 3, пп. 13]. Така пропозиція може стосуватися і Міністра НО. Президент може також скликати Раду Кабінету (засідання Ради Міністрів під голову-
148
ванням Президента) для обговорення питань особливого значення [ст. 141, п. 1]. Можна припустити, що предметом обговорення Ради Кабінету можуть бути справи безпеки та оборони держави. Але оскільки Рада Кабінету не має компетенцій Ради Міністрів, резуль- тати цієї наради не матимуть правових наслідків [ст. 141, п. 2]. Законотворець вирішив створити Раду національної безпеки (РНБ) як дорадчий орган Президента РП у сфері внутрішньої та зовнішньої безпеки держави [ст. 135]. Членів РНБ призначає і звіль- няє Президент [ст. 144, п. 3, пп. 26]. Треба зазначити, що РНБ не займається національною безпекою систематично, а діє згідно з принципом ad hoc, розглядаючи поточні та невідкладні проблеми316.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Конституційні компетенції Президента» з дисципліни «Теорія і практика сучасної європейської політики безпеки: приклад Польщі»
