Базове значення в теоретичному аналізі змісту політики безпеки держави для нас має поділ на національну та міжнародну безпеку. Ці два поняття найчастіше є в політиці, дипломатії, політико-правових документах, а також у науці про міжнародні відносини. У вітчизняному спеціалізованому словнику національна безпека розуміється як “захищеність життєво важливих інтересів особи, держави і суспільства, державних кордонів, територіальної цілісності, суспільно-політичного устрою, культурних цінностей і всього того, що становить основу матеріального і духовного життя країни, від внутрішньої і зовнішньої загрози; стан держави, що дозволяє їй зберігати свою цілісність і виступати самостійним суб’єктом міжнародних відносин”48. Водночас у польському – лише як “стан, одержаний за рахунок відповідно зорганізованої оборони і охорони перед зовнішніми та внутрішніми загрозами, який окреслюється співвідношенням оборонного потенціалу до шкали загроз”49. Як бачимо попри деякі відмінності в українському та польсь- кому визначеннях, цілісний підхід до національної безпеки охоплює внутрішні і зовнішні аспекти. Реалізують його різними засобами, які застосовує державє в межах її внутрішніх і зовнішніх функцій. Польський дослідник В. Фехлер вважає, що “національна безпека це – з одного боку, відсутність загроз для власних цінностей (об’єк- тивний фактор), а, з іншого – відсутність побоювань перед атакою на ці цінності (суб’єктивний фактор)”50. Оскільки традиційне розуміння безпеки акцентує увагу на зв’яз- ку з зовнішніми загрозами держави, то основну функцію в більшості заходів щодо забезпечення безпеки держави традиційно приписують зовнішній політиці. І в цьому трактуванні безпека стає, отже, однією з основних, чи навіть першою, ціллю зовнішньої політики держави. Національна безпека держави, сформульована як ціль її зовнішньої політики, виражає та орієнтується на міжнародне середовище, внутрішні потреби, інтереси та цінності суспільства (народу), інакше кажучи “національні інтереси”, а також на особливості політичної системи. Такий традиційний підхід відображений у часто цитованих у наукових працях визначеннях американських авторів М. Берковіца та П.Г. Бока, які вже в другій половині 60-х років ХХ століття писали, що “національна безпека може дефініюватися: як здатність держави до охорони її внутрішніх цінностей перед зовнішніми загрозами”51. Це дає підстави стверджувати, що національні інтереси (цінності) є головним елементом суті національної безпеки (рис. 2).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Зміст національної безпеки» з дисципліни «Теорія і практика сучасної європейської політики безпеки: приклад Польщі»
