Окрім описаних вище інструментів захисту ринку, спільна торгівельна політика ЄС включає регулювання експорту, пов'язане з протекціонізмом або контролем експорту. Ст. 112 Римського договору зобов'язала країн-членів Співтовариства поступово гармонізувати системи підтримки експорту в треті країни з метою уникнення перешкод у функціонуванні конкурентних відносин 211 між підприємцями Спільноти. Комісія слідкує за дотриманням принципів конкуренції і втручається лише у випадках, коли допомога з боку держави суперечить правилам спільного ринку (ст. 92 договору) або якщо при наданні цієї допомоги спостерігаються зловживання. Засоби, які підтримують експорт з держав-членів ЄС до третіх країн, належать або до компетенції керівництва Спільноти, або можуть також застосовуватися окремими державами, лише за єдиними правилами Союзу і під контролем Комісії. Перший випадок стосується субсидій, які застосовують при експорті товарів сільського господарства з метою збільшення їх конкуренційності (ціни на ринку сільськогосподарської продукції ЄС є вищими, ніж ціни світового ринку), що є інтегральним елементом спільної сільськогосподарської політики Європейського Союзу. Другий випадок стосується опосередкованої підтримки експорту через надання субсидій на певні види продукції і спрощення процедури отримання експортних кредитів. Субсидіювання державою продукції дає можливість виробникам виготовляти товари з нижчими витратами і здобувати у такий спосіб кращу конкуренційну позицію в експорті. Європейські спільноти призначали продукційні субсидії на виробництво сталі, підтримувалося й регулювалося застосування окремими державами субсидій на підтримку суднобудівної галузі та літакобудування, виробництва зброї та інших товарів. Роль керівництва ЄС полягала в контролі діяльності держав-членів з метою уникнення взаємного надуживання конкурентними можливостями. Сьогодні субсидіювання продукції обмежується черговою дисциплінарною угодою у цій сфері (Угода про субсидії та вирівнювальні мита, 1995 p.), підписаною внаслідок Уругвайського раунду ГАТТ, яка вдосконалила та модифікувала положення попереднього Кодексу про субсидії 1980 р. Якщо йдеться про спрощення експортних кредитів, то ЄС є стороною міжнародної угоди Організації економічного співробітництва і розвитку (Organization for Economic Cooperation and Development, OECD), яка містить параграф про публічну підтримку експортних кредитів. У зв'язку з реалізацією цієї угоди держави-чле-ни ЄС взаємно інформуються і контролюють свою діяльність у сфері експортних кредитів і кредитних гарантій на форумі OECD. У межах спільної торгівельної політики Європейський Союз може контролювати експорт. Це стосується нечисленних випадків обмеження або навіть заборони експорту (ембарго) щодо окремих країн 212 з політичних причин, наприклад, ембарго на торгівлю із Сербією та Чорногорією у 90-х роках минулого століття, а також контролю експорту певних продуктів, найчастіше зі сфери озброєнь, які вважаються стратегічними або небезпечними для здоров'я і навколишнього середовища. Як правило, контроль такого експорту випливає із міжнародних договорів або конвенцій, наприклад, NATO. Спільна торгівельна політика Європейського Союзу, хоча й містить багато елементів, які свідчать про її протекціоністський характер, спрямована водночас на активне укладання торгівельних угод і запровадження багатоступеневих систем надання односторонніх торгівельних преференцій третім країнам. Торгівельні преференції були затверджені угодами про створення зон вільної торгівлі, асоціативними угодами та договорами про співпрацю, а також на підставі Системи узагальнених преференцій - GSP (Generalised System of Preferences).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Протекціонізм і контроль експорту» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
