Згідно із ст. 9 Римського договору, Спільнота функціонує на засадах митного союзу, який охоплює увесь товарообіг. Митний союз передбачає заборону запровадження мита на експорт-імпорт чи будь-яких оплат, які створюють такий же ефект, між державами-членами, а також упровадження спільних митних тарифів щодо третіх країн. З моменту завершення створення митного союзу (з середини 1968 р.) мита у Співтоваристві функціонують виключно щодо третіх країн як спільні зовнішні митні тарифи, рішення щодо яких не належать до компетенції національних держав, а приймаються на наднаціональному рівні. Спільні зовнішні митні тарифи було визначено як середнє арифметичне митних тарифів, які використовуються у чотирьох митних зонах, що входили на той час до складу ЄЕС, тобто ФРН, Франції, Італії та країнах Бенілюксу. Впродовж наступних років митні тарифи підлягали перегляду у бік зменшення як наслідок переговорів у межах ГАТТ. Спільні митні тарифи ЄС сформовані згідно із засадами Загальної номенклатури (Combined Nomenclature - CN), що складається з 21 розділу, 99 підрозділів і приблизно 9,5 тис. позицій товарів. На базі CN ведеться статистика зовнішньої торгівлі ЄС. Митні ставки є різними, залежно від напряму імпорту, вони включають дві категорії ставок: автономні і звичайні. Звичайні ставки застосовуються щодо імпорту з країн-членів, тобто тих, що користуються режимом найбільшого сприяння. Принципово вищі автономні ставки стосуються решти країн-нечленів ЄС. Найчастіше у практиці 207 застосовуються преференційні мита (нижчі, ніж звичайні, включно із нульовими ставками), з огляду на велику кількість країн, пов'язаних преференційними угодами у стосунках з Європейським Союзом. Митні тарифи в імпорті до ЄС теж неоднакові і залежать від ступеня готовності кінцевого продукту: чим вища стадія готовності продукту до використання, тим вище мито на його імпорт. Це має на меті збільшити митний захист національного виробництва окремих країн (збереження місць праці), яке працює переважно на імпортній сировині, використовує напівфабрикати чи монтажні вузли. Ефективний митний захист зростає із збільшенням різниці між номінальною митною ставкою на готовий виріб і номінальною митною ставкою на сировину, з якої він виготовлений. Така неоднорідність ставок є характерною ознакою митних тарифів у різних країнах світу. Рівень переважної більшості митних тарифів ЄС є предметом міжнародних переговорів в межах ГАТТ (тепер СОТ) і не може бути збільшеним; така ситуація окреслюється як «пов'язаність» мит.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Спільні митні тарифи» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
