Принцип партнерства можна поділити на два види: • між органами державної влади різних рівнів, іншими словами, інституційне партнерство; • між органами державної влади, організаціями і суб'єктами господарської діяльності, тобто публічно-приватне партнерство. У зв'язку з тим, що у взаємовідносинах партнери відіграють різну роль, то можна виділити партнерство децизійне, яке стосується партнерів, що співфінансують програми, та консультативне, яке полягає на формулюванні опіній одним чи всіма партнерами. Принцип партнерства в Європейській регіональній політиці означає обов'язкове погодження всіх положень на усіх етапах процедури програмування, від розробки плану регіонального розвитку аж до їх спів-фінансування, реалізації, контролю та оцінки впливу на регіональний розвиток. Партнерами в цій процедурі повинні бути як представники органів державної влади, так і представники суспільно-економічного оточення, інвесторів, банківських інституцій, профспілок та ін. Така широка інтерпретація цього принципу виникає з трактування його як похідного від двох інших принципів, а саме - субсидіарності і комплементарності, згідно з якими структурна діяльність Спільнот повинна бути спрямована тільки на підтримку і доповнення ініціатив, які проводять різні суб'єкти в державах-учасницях. 180 Незважаючи на те, що партнерство має визначальне значення в реалізації багатьох інших засад і повинно відігравати ключову роль в регіональній політиці, на практиці реалізацію цієї засади переслідували великі труднощі. Вони були результатом небажання держав-учасниць збільшити значення та вагу територіальних структур нижчих рівнів у прийнятті рішень. Ситуація по різному складалася в різних країнах, наприклад, в державах, де не існувало територіальних спільнот на регіональному рівні (Греція, Португалія, Ірландія), партнерство часто залишалося чисто формальною справою. Однак, щорічні рапорти щодо використання структурних фондів, а зокрема VI рапорт, присвячений суспільно-економічній ситуації і еволюції регіонів ЄС, вказує на вирішальний поступ в функціонуванні засади партнерства в другій половині 90-х pp. минулого століття. Це стало можливим лише завдяки вступу програм регіонального розвитку в фазу реалізації і створення так званих комітетів моніторингу регіональних програм, в яких стали брати участь представники регіональних властей (найнижчий рівень органів самоврядування в них ще не достатньо представлений). Комісія визначила такі позитивні характеристики партнерства: • можливість обміну інформацією між усіма учасниками реалізації регіональної політики; • стимулювання стислішої співпраці і клімату довіри, які є основними елементами суспільного капіталу і полегшують прихід до консенсусу; • створення почуття залучено сті в спільних починаннях та спільній відповідальності за їх реалізацію; • створення мережі зв'язків між місцевими партнерами, які мають головне значення для динаміки регіонального розвитку. Регіональну політику слід розглядати як один з істотних чинників нової інституційної динаміки в напрямку «емансипації» нижчих рівнів органів влади (регіональних), зміни відносин між ними і центральними органами влади та взаємовідносин між самими місцевими властями.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Принцип партнерства» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
