Реформування спільної сільськогосподарської політики
У межах ринкової та цінової політики тривалий час ціни встановлювалися на користь виробників, що, разом із впливом технічного 175 прогресу та практично необмеженою гарантією збуту, призвело до зростання надприбутків і витрат у межах ринкового регламенту. Оскільки продовження такої політики наштовхувалося на фінансові межі, Рада Міністрів вирішила змінити «правила гри». Першим кроком у 1984 р. стало кількісне впорядкування гарантії на молоко. На інші вироби ціни в межах ринкових регламентів вже не підвищувалися, або піднімалися мізерно, ціни на зерно і олійні рослини відчутно знизилися. Ці заходи підтримувалися звільненням інтервенційної системи, зокрема, щодо молочних виробів і яловичини. Стосовно пшениці, подібного ефекту було досягнуто завдяки підвищенню норм якості. Таким чином, інтервенція, що виконувала роль паралельного ринку без ризику, знову отримала первинні функції захисту при надзвичайних ситуаціях на ринку. Нововведення реформи отримали новий імпульс завдяки постанові Європейської Ради в Брюсселі в лютому 1988 р. Одним із найважливіших рішень стало запровадження стабілізаторів для зернових, олійних і білкових рослин. При цьому встановлювалася гарантована кількість, збільшення якої означало автоматичне зниження інтервенційної ціни. Згідно з постановою Ради Міністрів всі країни-члени були змушені запропонувати програму обмеження посівних площ. У разі добровільної згоди впродовж п'яти років обмежити посівні площі, землевласники отримували грошову премію. Щоправда, ця програма виявилася лише частково успішною і не мала продовження. Ще менш ефективною була так звана програма екстенсифікації, згідно з якою землероби повинні були протягом п'яти років знизити виробництво продукції на 20%, а також програма передчасної пенсії, за якою працівники сільського господарства від 55 років можуть отримувати пенсію за віком за умови, що протягом щонайменше п'яти років не вироблятимуть жодної продукції, призначеної для ринку, або ж віддадуть свою землю іншим підприємствам для розширення. У червні 1991 р. були запропоновані наступні проекти заходів, на підставі яких 21 травня 1992 р. Рада Міністрів прийняла рішення про докорінну реформу, центральним пунктом якої було припинення цінових дотацій. Протягом наступних трьох років (1993-1996) інтервенційна ціна на пшеницю поступово знизилася на 33 %. Замість цього виробники отримували доплату, яка зростала в міру зниження ціни. 176 Заходи щодо політики цін були компенсовані підвищеною підтримкою екстенсифікації і продуктивних методів, що сприяють навколишньому середовищу, наприклад, залісненню. Мотивація цих заходів посилювалася завдяки фінансуванню з фондів Співтовариства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Реформування спільної сільськогосподарської політики» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
