Завдання, принципи та основні інструменти спільної сільськогосподарської політики
Отож, метою ССП є: за підтримки технічного прогресу підвищення продуктивності сільського господарства та забезпечення раціонального розвитку сільськогосподарського виробництва і оптимального використання виробничих чинників, в першу чергу, робочої сили; таким чином забезпечення відповідного життєвого рівня працівників цієї сфери виробництва, найперше, підвищення індивідуальних доходів сільськогосподарських працівників; стабілізація ринку; забезпечення безперебійного постачання; забезпечення споживачів продуктами за розумними цінами. Водночас, в Угоді підкреслюється, що при опрацюванні ССП та особливих методів її запровадження слід звернути особливу увагу на соціальну структуру в сільському господарстві, а також на структурну та природну різницю між різними сільськогосподарськими областями; необхідні заходи проводити поступово, з урахуванням того, що в країнах-членах сільське господарство є галуззю, котра тісно пов'язана з народним господарством в цілому. ССП опирається на три головні принципи: 1. Спільний сільськогосподарський ринок, в межах якого забезпечено вільне пересування сільськогосподарських продуктів. 2. Надання переваг (підтримка) сільськогосподарської продукції з країн ЄС перед с/г продукцією, що походить з третіх країн. 3. Солідарність фінансування, тобто фінансування з бюджету ЄЕС. Ці політичні постулати носять також характер правових норм. Головним інструментом досягнення цілей ССП є спільне регулювання сільськогосподарського ринку, яке може набирати таких форм: • спільні правила конкуренції; 170 • обов'язкова координація чітких національних систем регулювання ринку; • європейське (комунітарне) регулювання, організація ринку. На практиці друга форма регулювання практично не застосовується. Спільні правила конкуренції використовуються лише певною мірою; наприклад, якщо йдеться про стандарти якості певної продукції. Найпрактичнішою є третя форма - комунітарні системи регулювання (організації) ринку, котрі завжди попередньо окреслюють певний сільськогосподарський продукт. За інтенсивністю регулювання ринку певної сільськогосподарської продукції розрізняється сильне, середнє і слабке регулювання європейської системи регуляції - організації ринку. До сильного, наприклад, належить ринок зерна, молока, цукру та яловичини; до середнього -свинини, домашньої птиці та яєць; до слабкого - ринок фруктів, овочів, посівного матеріалу і тютюну. Спільне регулювання ринку може включати, зокрема, регулювання цін, надання субвенцій (субсидіювання) як на виробництво, так і на збут різних продуктів, їх складування та перевезення, спільні механізми для стабілізації імпорту чи експорту. При цьому, такі заходи можуть бути застосовані лише в інтересах досягнення цілей ССП і за допомогою методів, що виключають будь-яку дискримінацію між виробниками або споживачами всередині Спільноти.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Завдання, принципи та основні інструменти спільної сільськогосподарської політики» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
