Питання розширення ЄС широко дискутувалося і дискутується як до, так і після розширення. Скептики та прихильники європейської інтеграції наводять різні аргументи як за, так і проти розширення ЄС, обговорюють як переваги цього процесу, так і виклики розширенню. 137 До переваг, які несе розширення на Схід для ЄС, належать насамперед політичні: розширюючись на Схід, ЄС збільшує кількість своїх членів і водночас розширює межі свого впливу. Серед економічних переваг можна назвати те, що після приєднання до ЄС асоційованих членів його населення зросло на 106 млн. осіб, тобто на чверть, що, своєю чергою, збільшило його споживчий ринок на третину. З розширенням ЄС та скасуванням бар'єрів стає інтенсивнішою конкуренція на спільному ринку, територія держав-кандидатів розглядається діловими колами ЄС (насамперед тими, які бажають знизити витрати на виробництво) як перспективний ареал для інвестицій у виробництво певних видів товарів. Усе це загалом сприяє зміцненню спільного ринку, підвищенню його еластичності, зниженню рівня безробіття, а, отже, - загальному добробуту населення. Спробуємо з'ясувати, які негативні наслідки для ЄС може мати розширення. В ЄС досить часто обговорюється питання, які переваги та втрати отримав Євросоюз після розширення, адже населення ЄС зросло на 25 %, в той час як ВНП - лише на 5%, що загалом призвело до зниження основного показника життєвого рівня населення - ВНП на душу населення. У програмі «Порядок денний 2000» (Agenda 2000), підготовленій Єврокомісією, подається огляд найважливіших проблем, пов'язаних з розширенням ЄС: /. Сільське господарство. До розширення існувала велика розбіжність між цінами на сільськогосподарську продукцію в державах-претендентах на вступ та цінами на таку ж продукцію в державах-членах. Тому вважається, що така диспропорція в цінах може спричинити кризові явища на цьому ринку протягом початкового періоду країн Центрально-Східної Європи. 2. Навантаження на фонд згуртування. П'ятнадцять держав-членів побоюються дисбалансу у надходженнях до фонду згуртування, який ймовірно виникне після розширення 2004 року. Адже вони будуть робити внески до фонду згуртування на тому самому рівні, що й раніше, а отримуватимуть з нього значно менше. Деякі регіони, що раніше отримували фінансову допомогу для розвитку, можуть перестати її отримувати, оскільки після приєднання в Євросоюзі з'явилися наба- 138 гато бідніші регіони, на розвиток яких можуть бути перерозподілені кошти відповідних фондів. 3. Спільний ринок. Вважається, що найбільше проблем після створення спільного ринку може виникнути в торгівлі сільськогосподарськими товарами та через неконтрольоване переміщення робочої сили і нелегальних мігрантів. 4. Навколишнє середовище. Проблема полягає в тому, що екологічні стандарти в державах ЄС значно вищі, ніж у державах-кандидатах, а вирівнювання їх потребує значних капіталовкладень. Тому держави-члени наполягали, щоб ці стандарти були досягнуті державами до їх вступу в ЄС і переважно за власний рахунок. Як компромісний варіант державам запропоновано досягти стандартів ЄС, принаймні, у двох галузях: зменшення забруднення повітря та водних ресурсів. Дискутується процес розширення і в державах, які претендують на вступ до ЄС. Політики, науковці, журналісти і пересічні громадяни цих країн також вбачають в розширенні ЄС як переваги так і недоліки. Розглянемо, що спонукає держав-претендентів до інтеграції. Досить цікавим документом в цьому плані є заява Польщі на відкритті переговорів про вступ до ЄС. В ній зазначається, що «ці переговори є вирішальною фазою процесу, який веде до остаточного руйнування розмежувальних ліній у Європі. Польща, розпочинаючи переговори про вступ, переконана, що членство в ЄС є найкращою альтернативою з позицій безпеки держави, стабільності демократичних інститутів, забезпечення швидкого економічного розвитку та побудови громадянського суспільства...». Отже, серед аргументів на користь вступу в ЄС на перше місце була поставлена безпека. В даному випадку основною метою держав-кандидатів було зміцнення своєї незалежності та зменшення вірогідності зовнішніх посягань. Стаючи членом ЄС, ці держави, які раніше перебували між двома потужними геополітичними центрами, ввійшли до того ж союзу, що й держави Західної Європи. Крім того, економічний розвиток сприятиме стабільності та зменшенню вірогідності гострих конфліктів. Серед політичних аргументів інтеграції слід назвати прагнення держав-кандидатів зміцнити демократичні інститути, які все ще недостатньо розвинені в цих країнах. Крім того, прихильники інтеграції вважають, що краще знаходитись всередині потужного блоку та впли- 139 вати на його рішення, ніж перебувати поза ним і лише пристосовуватись до прийняття рішень іншими. В епоху інформаційного буму та в час, коли інформація вирішує практично все, членство в міжнародній організації забезпечує державі широкий доступ до інформаційних ресурсів цієї організації, сприяє обміну думками, ідеями, концепціями. Серед економічних аргументів на користь інтеграції називаються: забезпечення ширшого доступу до внутрішнього ринку ЄС, прискорення реструктуризації економіки, а також значні видатки з бюджету ЄС з метою поліпшення розвитку бідніших регіонів. Вступ центральноєвропейських країн до ЄС забезпечує також ма-кроекономічну стабільність та їх участь у регулятивних механізмах, які перевірені часом і вважаються одними з найкращих, підвищує їх імідж як стабільних та передбачуваних держав (передбачувана податкова політика, прозора політика сприяння конкуренції та надання державної допомоги, повага прав інтелектуальної власності), сприяє зростанню як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій. Слід зазначити, що між державами-кандидатами на вступ та ЄС існував! договори про асоційоване членство, проте вони повністю не задовольняли ні економічних, ні політичних інтересів держав-кан-дидатів. Наприклад, визнана цими угодами зона вільної торгівлі мала обмежений характер, оскільки не передбачала режиму вільної торгівлі на такі проблемні категорії, як сільськогосподарська продукція, рибні продукти тощо. Крім того, існували певні протекціоністські механізми, якими ЄС міг захистити своїх товаровиробників, наприклад, антидемпінгові процедури. Як уже зазначалося, запровадження митного союзу призводить до швидкого загострення конкуренції на спільному ринку, внаслідок чого частина виробників, що не спроможна її витримати, змушена буде залишити ринок. Тобто слід очікувати велику хвилю розорень і банкрутств та погіршення життєвого рівня певних категорій населення. Проте з точки зору довготривалих перспектив запровадження митного союзу сприяє появі нових, міцніших компаній, які заповнюватимуть прогалину, що утвориться внаслідок закриття слабших. Це загострить конкуренцію, що, своєю чергою, виведе національні економіки держав-членів на якісно новий, вищий рівень. 140 Водночас загострення конкуренції штовхає підприємства до максимального зменшення витрат, що автоматично змінює структуру зайнятості і, напевне, призведе до зростання протягом певного часу рівня безробіття. Прогнозується, що запровадження свободи пересування може викликати швидке зростання імпорту, що матиме наслідком збільшення негативного сальдо зовнішньоторговельного балансу, але не обов'язково викличе економічний спад, оскільки цей процес буде компенсуватись припливом іноземної валюти, зростанням імпорту капіталу, інвестицій, нових технологій тощо. Отже, п'ята хвиля розширення є найбільш проблемною та складною. Це пояснюється декількома причинами. Розширення ЄС супроводжувалося багатьма проблемами як для самого ЄС, так і для держав-кандидатів на вступ до цієї організації. Однією із суперечностей цього процесу, з одного боку, було прагнення держав Центрально-Східної Європи якнайшвидше приєднатись до ЄС, з іншого, - постійне затягування Європейським Союзом розширення на Схід. Про це свідчить численна кількість критеріїв, висунутих державам-претендентам, громіздкі процедури переговорного процесу та рішення про ведення переговорів з кожною державою окремо. Існує ціла низка об'єктивних причин, якими можна пояснити затягування цього процесу, наприклад, бажання європейців навести лад у «власному домі», перш ніж запрошувати до нього нових мешканців, або тим, що ЄС протягом останнього десятиріччя був переобтяжений такими важливими проблемами, як створення валютного союзу, розширення шенгенської зони, підвищення дієздатності інституцій та ін. Остання хвиля розширення є своєрідним тестом на життєздатність для всього Євросоюзу. Чи вдасться йому на фоні значного зниження темпів економічного розвитку, повільності прийняття політичних рішень, кардинально протилежних позицій держав-членів щодо ключових реалій сьогодення* успішно реагувати на виклики після розширення? Очевидно, що ефективність розширення ЄС залежатиме від ефективності внутрішніх перетворень як всередині самого об'єднання, так і всередині держав-членів, від уміння політичних еліт досягати консенсусу та вчасно приймати якісні рішення щодо майбутнього співіснування в єдиному політичному, економічному, * Н. п.: війна в Іраку. 141 правовому, культурному та інших просторах. За негативного розвитку подій наслідки важко передбачити. Успішне ж розширення дасть змогу реалізувати концепцію, закладену ще при створенні Європейських Співтовариств - через розвинену економічну систему створити зону миру, стабільності та процвітання, а також відкриє дорогу іншим державам, які прагнуть приєднатись до цього потужного інтеграційного утворення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Суперечності процесу розширення ЄС на Схід» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
