Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або органами влади
Ухвали багатьох міжнародних конференцій 1972-1980 pp., присвячених транскордонному співробітництву, уможливили у першій половині 1980 р. опрацювання Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або органами влади та підписання її у Мадриді 21-23 травня 1980 р. Метою конвенції була підтримка та полегшення укладання транскордонних угод між місцевими та регіональними органами влади в межах їхньої компетенції. В цих угодах може йтись про розвиток територій, захист навколишнього середовища, регіональний розвиток, взаємну допомогу в надзвичайних ситуаціях тощо, а також про заснування транскордонних об'єднань місцевих органів влади. Як видно вже зі ст. 1, «кожна Договірна сторона забов'язується підтримувати та заохочувати транскордонне співробітництво між територіальними общинами або органами влади, які перебувають під її юрисдикцією...». Відповідно до Конвенції, сторони-учасниці відшуковують шляхи для подолання перешкод на шляху до транскордонного співробітництва та створюють на національному рівні відповідні умови органам влади, задіяним у такому міжнародному співробітництві. Додаток до конвенції містить низку зразків угод і договорів, наприклад, «Типову міждержавну угоду про розвиток транскордонного співробітництва» чи «Рамкову угоду про створення органів транскордонного співробітництва між місцевими органами влади». Ці матеріали покликані допомогти як державам, так і місцевим, і регіональним органам влади започаткувати транскордонне співробітництво відповідно до їх потреб і правових систем. Вихідними засадами укладання транскордонних угод на базі Рамкової конвенції є такі положення: 115 • місцева влада має право розвивати міжрегіональні зв'язки і вільно висувати власні ініціативи з проблем прикордонного співробітництва (за винятком тих, що безпосередньо потрапляють під юрисдикцію держави, тобто в тих випадках, коли регіональні органи влади не посягають на компетенцію центральних органів влади); • широкі повноваження регіональних органів влади щодо права на ініціювання спільних заходів на прикордонних територіях випливають з надання місцевим спільнотам субсидіарної юрисдикції в межах процесу розвитку виключно міжтериторіальних контактів; • рамковий характер конвенції дає змогу уникнути вузьких критеріїв визначення терміна «сусідство». Рамкова угода передбачає, що транскордонне співробітництво відкрите для всіх місцевих спільнот, які досягай домовленостей про розвиток транскордонного співробітництва; • у межах подібних домовленостей чітко визначається розподіл відповідальності, а саме визнається, що конкретна місцева спільнота повинна сама відповідати за свої зобов'язання перед місцевою спільнотою іншої країни. Тобто йдеться про зобов'язання субре-гіональних спільнот, які не впливають негативно на міжнародні зобов'язання держави.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або органами влади» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
