Інституційний аспект зовнішньої політики і політики безпеки
СЗППБ з інституційної точки зору складається з чотирьох рівнів. Найвищу позицію посідає Європейська Рада, яка визначає засади і загальні напрями спільної закордонної політики і політики безпеки, а також приймає необхідні рішення для її втілення, наглядає за її єдністю і ефективністю. Другий щабель процесу прийняття рішень у цій сфері становить Рада ЄС у складі міністрів закордонних справ. Оскільки інституційні рамки СЗППБ обмежені політичним рівнем, то важливе значення має робота Політичного Комітету, який складається з керівників політичних відділів у міністерствах закордонних справ країн-членів. Звичайно, цей комітет забезпечує аналітично-підготов- 86 чу роботу питань, що стосуються СЗППБ на вимогу Ради ЄС, або з власної ініціативи, відстежує її втілення. Однак, його давня функція посередника між політичним і адміністративним рівнями у проведенні СЗППБ передана Комітету постійних представників. До компетенції цього органу, до якого входять посли, а також політичних функціонерів теж належить підготовка роботи Ради. Але Комітет постійних представників діє як координаційний технічний підрозділ. Політичний комітет і Комітет постійних представників використовують у своїй роботі допомогу 27 робочих груп, які регулярно працюють у Брюсселі. Іншим важливим елементом цього четвертого рівня ієрархії СЗППБ є регулярні, звичайно щомісячні, зустрічі послів країн-членів ЄС у державах, що не належать до Євросоюзу, а також на міжнародних конференціях та в організаціях. Маастрихтський договір узаконив систематичну співпрацю між країнами-членами, а також спільні дії у сферах, які належать до важливих взаємних інтересів. Систематичне співробітництво - це класичний зразок багатосторонньої дипломатичної співпраці. Вона спирається на взаємне інформування і узгодження в межах Ради кожної проблеми, яка становить спільний інтерес. На зовні це має вигляд візитів на вищому рівні від імені ЄС, декларацій і політичних комюніке, ініціювання переговорів, стороною яких є ЄС, висилання місій спостерігачів. Систематичне співробітництво, пов'язане з діяльністю в міжнародних організаціях і конференціях. Другий інструмент - спільні дії є нововведенням, запровадженим Договором про ЄС. Джерелом спільної дії повинні бути загальні напрями, затверджені Європейською Радою. ЄР на засіданні в Лісабоні визначила геополітичні сфери важливих чи необхідних дій. їх критерієм стало існування спільних інтересів держав-членів Євросоюзу, у тому числі географічна близькість даного регіону або країни, важливий інтерес ЄС у запевненні там політичної або господарської стабільності, або існування загрози для інтересів безпеки ЄС. Європейська Рада віднесла до таких територій Центрально-Східну Європу, а особливо СНД і Балкани, Середземноморський регіон та Близький Схід. На відміну від механізму ЄПС, «спільні дії» передбачають використання Європейським Союзом збройних сил як автономно, так і у колективних операціях у рамках НАТО чи ОБСЄ. Були виділені такі регіони, де ЄС мав намір підтримувати глобальний мирний процес: 87 Центральна і Східна Європа; колишня Югославія; Росія; Середземномор'я та Магрибу, у тому числі Близький і Середній Схід; Південна Африка. Крім цього списку ЄС зобов'язався підтримувати мир і стабільність у Європі й з цією метою виробити Пакт стабільності. Що стосується політики безпеки, то ЄС виділив чотири сфери, де можливе застосування спільних дій: 1) Західноєвропейський Союз; 2) політика роззброєння й контролю за озброєнням у Європі; 3) питання, пов'язані з нерозповсюдженням ядерної зброї; 4) економічні аспекти безпеки, у тому числі, контроль за передачею військових технологій третім країнам та експорт озброєння. У 90-х роках було здійснено справжній прорив у сфері політичної інтеграції та політики безпеки, що виявилося в розвитку взаємодії структур ЄС та ЗЄС у напрямку поетапної інтеграції ЗЄС у ЄС; поглибленні інституціональної та оперативної взаємодії євроструктур із НАТО; створення Європейських сил швидкого реагування; реорганізації Атлантичного альянсу відповідно до нових потреб, що змінить позиції у блоці європейського вектора.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Інституційний аспект зовнішньої політики і політики безпеки» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
