Відповідно до проекту Конституції, відносини між Союзом і державами-членами базуються на повазі національної ідентичності держав-членів, політичної і конституційної структури. Союз поважає істотно важливі функції держав, які спрямовані на забезпечення територіальної цілісності держави, на підтримку суспільного порядку і забезпечення внутрішньої безпеки (частина перша ст. 5). Ці відносини реалізуються відповідно до принципу лояльного співробітництва. Здійснення повноважень Союзу базується на двох засадах: субсиді-арності і пропорційності, які застосовуються відповідно до Протоколу про застосування принципів субсидіарності і пропорційності, проект якого є складовою проекту Конституції. До виключної компетенції Союзу належать: митна політика, зовнішні економічні відносини, юридичний фундамент внутрішнього ринку (свобода пересування осіб, товарів, послуг і капіталів), фінансові послуги, політика конкуренції, монетарна політика в рамках зони евро. З цих питань Союз має право приймати законодавчі акти, укладати міжнародні угоди. До спільної компетенції Союзу і держав-членів належать такі сфери: внутрішній ринок, питання свободи, безпеки і справедливості, сільське господарство і рибальство (за винятком збереження біологічних ресурсів моря), транспорт і транс'європейське сполучення, енергетика, соціальна політика, захист прав споживачів. У проекті Конституції використано класичне федеративне застереження: верховенство права Союзу над правом держав-членів. Всі інститути Союзу розглядаються як такі, що мають єдиний рівень легітимності і підлягають уніфікації. В проекті вони поділені на дві групи: такі, що формують інституційну основу Союзу, і група інших інститутів та органів Союзу. 49 До першої групи входять: • Європейський Парламент (представницький орган громадян Європейського Союзу, обирається шляхом прямих загальних виборів у складі 736 членів на п'ять років. Разом з Радою Міністрів здійснює в Союзі законодавчі, бюджетні, контрольні і консультативні функції); • Європейська Рада (міждержавний орган політично керівництва, до складу входять глави держав чи урядів держав-членів, Голова Ради і Голова Європейської Комісії; Рада визначає орієнтацію і загальні політичні пріоритети, свої рішення ухвалює консенсусом, не бере участі у здійсненні законодавчих функцій Союзу); • Рада Міністрів (міждержавний орган з законодавчими і виконавчими функціями Союзу, до складу входить по одному представнику від кожної держави-члени, які призначаються державою-членом в залежності від теми засідання); • Європейська Комісія (головний виконавчий орган урядового характеру, здійснює функції координування, виконання і управління відповідно до умов, визначених в Конституції, забезпечує представництво ЄС на міжнародному рівні; складається з Голови Комісії, Міністра закордонних справ ЄС і 13 Європейських комісарів); • Міністр закордонних справ ЄС (він є заступником Голови Єв-рокомісії, відповідає за загальну безпеку, здійснення зовнішньої політики ЄС); • Європейський суд (включає Європейський суд справедливості, Суд першої інстанції та трибунали спеціалізованої юрисдикції). До другої групи входять: • Європейський центральний банк (разом з Національними центральними банками утворює Систему європейських центральних банків, яка проводить єдину монетарну політику ЄС); • Рахункова палата (до складу входить по одному представнику від кожної держави-члена, проте її члени здійснюють свої функції цілком незалежно; здійснює контроль за доходами і витратами ЄС); • Консультативні органи Союзу, до яких належать Комітет регіонів та Економічний і соціальний комітет (члени комітетів не можуть бути зв'язаними жодним імперативним мандатом і здійснюють свої функції цілком незалежно на користь загальних інтересів Союзу); 50 Всі європейські інституції за проектом Конституції підтримують між собою лояльне співробітництво (частина третя ст. 18).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Розмежування повноважень» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
