Сутність зносу. Особливості функціонування засобів праці, пов’язані зі збереженням протягом тривалого часу їх натуральної форми з одночас-ною зміною вартості, потребують визначення величини зносу. Ця величина показує розмір зносу або зменшення первинної вартості засобів праці у процесі їх експлуатації. Розрізняють три види зносу — фізичний, моральний і під дією сил природи. Фізичний знос пов’язаний безпосередньо з участю засобів праці у ви-робничому процесі і залежить від тривалості їх використання, обсягу вико-наних робіт чи інших факторів. Моральний знос визначається двома факторами — ростом продуктив-ності праці і темпами технічного прогресу. Вплив першого фактора виявля-ється у зміні відновлювальної вартості засобів праці, другого — у виник-ненні досконаліших зразків обладнання та інших видів засобів праці, що потребує ліквідації застарілих об’єктів. Знос під дією сил природи пов’язаний із впливом зовнішніх факторів, що призводять до зменшення первинної вартості засобів праці. Знос засобів праці визначають за всіма видами основних засобів праці (незалежно від того, нараховується амортизація чи ні) за винятком бібліо-течних фондів, музейних цінностей, продуктивних тварин. У бухгалтерсь-кому обліку знос основних засобів праці визначається сумою нарахованої амортизації за звітний період на їх повне відновлювання. Сутність амортизації. Під час використання основних засобів праці відбувається, як відомо, їх поступовий знос. Через це до складу затрат по-трібно вносити суми, що відшкодовують значну частину вартості викорис-товуваних основних засобів праці згідно зі ступенем їх зносу за звітний пе-ріод. Вартісне вираження частини засобів праці, що зношуються, щомісяця вноситься до затрат діяльності у вигляді амортизаційних відрахувань. В українській економічних літературі звичним є таке визначення: амо-ртизація — це процес поступового зносу основних засобів та перене-сення їх вартості на новостворену продукцію або послуги. У цьому визначенні відсутні поняття корисного використання та лікві-даційної вартості: в обліковій практиці ліквідаційна вартість не розгляда-ється, і фактично прирівнюється до нуля, а термін корисної експлуатації було замінено нормативним терміном використання основного засобу. Сут-тєва відмінність у підходах до амортизації основних засобів, що використо-вуються в українському бухгалтерському обліку та в МБСО. Згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби»: амортизація — це систематич-ний розподіл вартості активу, яка амортизується протягом строку корисної експлуатації активу; вартість активу — це сума, що амортизується, тобто собівартість активу (або інша сума, яка замінює собівартість у фінансовій звітності) мінус його ліквідаційна вартість; ліквідаційна вартість — чиста сума, яку підприємство передбачає отримати в кінці строку корисної екс-плуатації активу після відрахування витрат, пов’язаних з його вибуттям. Строком корисної експлуатації основних засобів є або: 1) період часу, протягом якого підприємство передбачає використо-вувати актив або 2) кількість одиниць продукції, яку підприємство очікує отримати від використання активу. За економічною природою і призначенням амортизація являє собою дохід (джерело коштів) для відтворення (придбання нових об’єктів засобів праці та для заміни вибулих). Норми амортизаційних відрахувань встанов-люють у залежності від експлуатаційних умов. Відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємство самостійно визначає строк експлуатації кожного об’єкта основних засобів, враховую-чи: • очікуване використання підприємством; • очікуваний фізичний знос; • моральний знос; • правові або аналогічні обмеження щодо використання активу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність зносу та амортизації» з дисципліни «Бухгалтерський облік»
