Методика оцінювання та облік наявності і вибуття матеріалів на підприємствах
а) Загальне положення
З трьох методів побудови обліку наявності виробничих запасів ма-теріалів — паралельно-карткового, оборотних відомостей і оперативно-бухгалтерського — найпоширенішим (включаючи й умови використан-ня ЕОМ) є останній, тобто оперативно-бухгалтерський. Суть цього ме-тоду полягає в тому, що кількісно-ціновий облік провадиться на скла-дах, а вартісний облік матеріальних цінностей — у бухгалтерії, в розрізі синтетичних рахунків — cубрахунків, груп, підгруп і матеріально від-повідальних осіб. Взаємозв’язок між складським і бухгалтерським обліком здійснюється за допомогою книги залишків або відомості. Вихідним моментом побудови обліку матеріалів оперативно-бухгалтерським методом є номенклатура. На складах облік наявності та руху матеріалів здійснюється за кар-тковою системою. На кожне найменування, тип, гатунок, розмір (тобто на кожний номенклатурний номер) відкривають окрему картку типової форми № М-17. Усі картки складського обліку до видачі їх зі складу реєструють у бухгалтерії в особливому реєстрі і видають матеріально відповідальним особам під розписку. Замість карток можуть застосову-ватися книги гатункового обліку, пронумеровані і завірені підписами.
б) Методика оцінювання вибуття запасів
При відпуску запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті оцінка їх може здійснюватися за одним з таких методів (П(С)БО 9): ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); нормативних затрат; ціни продажу. П(С)БО 9 визначено, що для всіх одиниць бухгалтерського обліку за-пасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, повинен застосовуватися тільки один із наведених методів. Запаси, які відпускаються на виробництво або надання послуги, що ви-конуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не за-мінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю. Оцінювання за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запа-сів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одер-жаних у звітному місяці запасів. Оцінювання запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які пе-ршими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів. Оцінювання запасів за методом ЛІФО базується на при- пущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуван- ню у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускають-ся у виробництво (продаж або вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом одержання за- пасів. Оцінювання за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємст-вом з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, вироб-ничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального набли-ження нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися. Підприємство має право вибрати один із варіантів методу оцінювання та обрати одну із систем списування: постійну (perpetual) або періодичну (periodical). Розбіжності у двох системах списування — постійна або періодична — полягає у послідовності розрахунку таких двох елементів обліку, як визна-чення кредитового обороту та залишків на кінець періоду. Розглянемо наведене на прикладах. Для полегшення розуміння прикладів та скорочення техніки запи-сів приймемо за основу для усіх варіантів єдиний ва- ріант надходження матеріальних цінностей, який наведено у табл. 1 Таблиця 1 Вихідні дані про надходження та рух матеріальних запасів Дата Надходження Вибуття Залишок Кількість Ціна Вартість Кількість Ціна Вар- тість Кіль- кість Ціна Вар- тість Залишок на 01.01.2000 ½ ½ ½ ½ ½ ½ 100 3 300 03.01.2000 60 8 480 160 06.01.2000 50 110 12.01.2000 200 9 1800 310 18.01.2000 220 90 20.01.2000 100 10 1000 190 25.01.2000 80 110 Вартість вибуття за покупними цінами ? Вартість залишків на складі ?
1. Система постійного списування а) Методика обліку за ідентифікованою собівартістю Метод обліку за ідентифікацією собівартості запасів передбачає викори-стання запасу (або його продажу) здійснювати за собівартістю придбання ко-жного випадку, що унаочнює таблиця 2 Таблиця 2 Передано на виробництво Вибуло дата кількість у тому числі 06.01.2000 50 40 штук із числа залишків на 01.01.2000 10 штук із партії, купленої 03.01.2000 18.01.2000 220 20 штук із числа залишків на 01.01.2000 40 штук із партії, купленої 03.01.2000 160 штук із партії, купленої 12.01.2000 25.01.2000 80 20 штук із числа залишків на 01.01.2000 5 штук із партії, купленої 03.01.2000 10 штук із партії, купленої 12.01.2000 45 штук із партії, купленої 20.01.2000
Метод ідентифікованої собівартості у системі постійного списування буде мати такий вигляд, як на табл. 3
Таблиця 3 Визначення вартості витрачених виробничих запасів: метод прямої ідентифікації Дата Надходження Вибуття Залишок Кількість Ціна Сума Кількість Ціна Сума Кількість Ціна Сума Залишок на 01.01.2000 ½ ½ ½ ½ ½ ½ 100 3 300 03.01.2000 60 8 480 100 3 300 60 8 480 06.01.2000 40 3 120 60 3 180 10 8 80 50 8 400 12.01.2000 200 9 1800 60 3 180 50 8 400 200 9 1800 18.01.2000 20 3 60 40 3 120 40 8 320 10 8 80 160 9 1440 40 9 360 20.01.2000 100 10 1000 40 3 120 10 8 80 40 9 360 100 10 1000 25.01.2000 20 3 60 20 3 60 5 8 40 5 8 40 10 9 90 30 9 270 45 10 450 55 10 550 Вартість переданих матеріалів за купівельними цінами 2660 Вартість залишку 920 На затрати буде списано 2660
б) Методика обліку за середньозваженою собівартістю Сутність методу середньозваженої вартості полягає в тому, що на під-ставі даних про вартість запасів на початок облікового періоду і на його кі-нець можна отримати достовірну інформацію про вартість обороту запасів протягом періоду. При цьому середня вартість запасу визначається за фор- мулою: Всер = (Впоч + Впр) : (Кпоч + Кпр), де Впоч — вартість запасів на початок періоду; Впр — вартість придбаних запасів в обліковому періоду; Кпоч — кількість запасів на початок періоду; Кпр — кількість придбаних запасів в обліковому періоді. При розрахунку вартості запасів цим методом до кількості запасу на початок в натуральному виразі додається кількість придбаних запа-сів під час першої покупки протягом періоду, а до вартості на початок періоду — загальна вартість першої покупки. Середня величина вартос-ті одиниці запасу дорівнює відношенню загальної вартості до загальної кількості одиниць запасу. Витрати виробничих запасів відображаються за цією середньою вартістю і в кінці періоду включаються в загальну вартість використаних запасів або реалізованої продукції. До запасу, що залишився після витрачання, додається кількість і загальна вартість придбаних під час наступної покупки одиниць виробничого запасу, і розрахунок середньої вартості одиниці повторюється. Метод середньозваженої собівартості унаочнює таблиця Б.3.5.5. При застосуванні методу середньої величини проблема полягає, голо-вним чином, у складності відсліджування за середньою ціною в умовах, ко-ли виробничі запаси витрачаються щоденно, а також надходять з такою ж частотою. в) Методика обліку за методом FIFO При оцінюванні виробничих запасів за методом FIFO витрачені або продані виробничі запаси оцінюються за вартістю тих одиниць, які рані-ше надійшли і довше за все знаходилися в складі запасів. Метод FIFO ба-зується на припущенні, що підприємство спочатку використовує запаси, які закуплені раніше, а також, що грошова одиниця є стабільною від од-ного звітного періоду до іншого. Метод FIFO унаочнює табл 4
Таблиця 4 Визначення вартості використаних виробничих запасів Дата Придбано запасів Витрачено запасів Залишок на кінець періоду Кі-лькість оди-ниць Ціна оди-ниці Зага-льна сума Кі-лькість оди-ниць Ціна одини-ці Зага-льна сума Кількість одиниць Ціна одиниці Загальна сума Залишок на 01.01.2000 ½ ½ ½ ½ ½ ½ 100 3 300 03.01.2000 60 8 480 100 3 300 Разом 60 8 480 160 Середньозважена 4,875 = 780 / 160 780 06.01.2000 50 4,875 244* 110 Середньозважена 4, 875* = 536 / 110 536 (780 – 244) 12.01.2000 200 9 1800 310 Середньозважена 7,535 = 2336 / 310 2336 (536 + 1800) 18.01.200 220 7,535 1658* 90 Середньозважена 7,535* = 678 / 90 678 (2336 – 1658) 20.01.2000 100 10 1000 190 Середньозважена 8,831 = 1678 / 190 1678 25.01.2000 80 8,831 706* 110 Середньозважена 8,831* = 972 / 110 972 (1678 – 706) Вартість переданих матеріалів за купівельними цінами 2608 Вартість залишку 972
Примітка. Результати, відзначені знаком (*), округлені.
Таблиця 5 Визначення вартості виробничих запасів, витрачених на виробництво за методом FIFO Дата Придбано запасів Витрачено запасів Залишок на кінець періоду Кі-лькість одиниць Ціна оди-ниці, грн. Загаль-на сума Кі-лькість одиниць Ціна оди-ниці, грн. Загаль-на сума Кі-лькість одиниць Ціна оди-ниці, грн. Зага-льна сума Залишок на 01.01.2000 ½ ½ ½ ½ ½ ½ 100 3 300 03.01.2000 60 8 480 100 3 300 60 8 480 06.01.2000 50 3 150 50 3 150 60 8 480 12.01.2000 200 9 1800 50 3 150 60 8 480 200 9 1800 18.01.2000 50 3 150 60 8 480 110 9 990 90 9 810 20.01.2000 100 10 1000 90 9 810 100 10 1000 25.01.2000 80 9 720 10 9 90 100 10 1000 Вартість переданих матеріалів за купівельними цінами 2490 Вартість залишків 1090
Як видно з таблиці, при використанні методу FIFO оцінки вартість ви-трачених виробничих запасів становить 2490 грн., а їх залишок на кінець звітного періоду — 1090 грн. г) Методика обліку за методом LIFO При оцінюванні виробничих запасів за методом LIFO вартість вироб-ничих запасів оцінюється за собівартістю тих одиниць запасу, які довше за все знаходяться на складі, а одиниці запасу, які входять в собівартість ви-робленої продукції або реалізованої продукції, оцінюються за собівартістю запасів, придбаних останніми пізніше. В основу методу покладено принцип, згідно з яким використані ви-робничі запаси оцінюються за вартістю тих одиниць, які пізніше всіх придбані, тобто у зворотному порядку за надходженням. При використанні методу оцінки LIFO вартість витрачених виробни-чих запасів становить 3110 грн., а їх залишок на кінець звітного періоду — 470 грн.
2. Система періодичного списування Цей метод застосовують підприємства, які не бажають використан-ня постійного списування. Вважається, що цей ме- тод доцільно використовувати, коли неможливо або недоціль- но, або небажана перша система — система постійного списування. Загальним питанням усіх нижченаведених прийомів є інвентаризація матеріальних запасів. а) метод прямої ідентифікації
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Методика оцінювання та облік наявності і вибуття матеріалів на підприємствах» з дисципліни «Бухгалтерський облік»
