Активи відображаються в бухгалтерському обліку і балансі у грошо-вому виразі з використанням таких методів оцінки: 1) історична собівартість; 2) поточна собівартість; 3) вартість продажу (реалізацій); 4) теперішня вартість. Оцінка за історичною собівартістю означає, що активи відображаються за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедли-вою вартістю компенсації, виданої на момент придбання. При оцінці за поточною собівартістю активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі їх при-дбання на поточний момент. За продажною вартістю (вартістю реалізації) актив відображається за сумою грошових коштів (або їх еквівалентів), яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу за звичайних умов. При оцінці за теперішньою вартістю активи відображаються за те-перішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошо-вих коштів. Підприємствами для складання фінансових звітів основною оцінкою є історична собівартість. Разом з тим запаси, як правило, відображаються за найнижчою з двох оцінок — собівартістю або чистою вартістю ре-алізації; цінні папери можуть відображатися за ринковою вартістю; довго-строкові зобов’язання дебіторів за їх теперішньою вартістю. Окремі підприємства використовують як основу поточну собівартість, оскільки не-здатні (неготові) побудувати облікову модель історичної собівартості та відображати вплив зміни цін на немонетарні активи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Оцінювання активів» з дисципліни «Бухгалтерський облік»
