Загальноприйняті у міжнародній практиці принципи побудови бухгалтерського фінансового обліку на підприємстві
Бухгалтерський фінансовий облік ведуть у межах власника (підприєм-ства), що є відособленою юридично самостійною субстанцією суспільних відносин. Власник (підприємство), як суспільне явище, юридично є само-стійним, незалежним (автономним) по відношенню до його засновників. Це перший принцип побудови бухгалтерського фінансового обліку. Другим принципом побудови бухгалтерського фінансового обліку є відображення економіко-правового стану та зміни цього стану підприємст-ва в суспільстві як самостійної субстанції на основі теорії двоїстості (по-двійності), з одного боку, як сукупності майна (активів, носіїв вартості), а з іншого — як сукупності конкретних правовласників вкладників своїх кош-тів (пасивів, носіїв права власності на активи). Принцип двоїстості може бути виражений формулою:
Майнові об’єкти (ресурси) (АКТИВ) = Суб’єкти власності (капітал) (ПАСИВ)
Це означає, що у будь-який момент діяльності за даними бухгалтерсь-кого обліку можна буде визначити суспільний — економіко-правовий стан підприємства (тобто Активи мають дорівнювати Пасивам у своїй сумі), та за даними бухгалтерського обліку має бути надана можливість з’ясування зміни стану будь-якого об’єкта (активу) чи суб’єкта (пасиву) права власнос-ті за обліковий період. Третім принципом побудови бухгалтерського обліку є вартісне вимі-рювання активів та пасивів за історичною собівартістю на момент оцінки в національній валюті. Четвертий принцип бухгалтерського обліку — принцип індивідуалі-зації та персоніфікації господарських фактів на рахунках. Рахунок, як принцип, характеризується відображенням за всіма характеристиками, які визначені законодавчо стосовно кожного об’єкта індивідуально та кожного суб’єкта (право власника) персонально. Бухгалтерський фінансовий облік як економіко-правові системи сус-пільних відносин у межах господарюючого суб’єкта, власника, будується на основі теорії двоїстості — балансового методу. Крім вищенаведених в побудові бухгалтерського фінансового обліку, загальноприйнятими у міжнародній практиці є такі принципи: Принцип історичної собівартості. В бухгалтерському обліку ві-дображається історична собівартість (первинна, історична тощо) засо-бів, тобто оцінка активів здійснюється, виходячи з фактичних витрат на їх придбання або виробництво. Відображення в обліку та звітності гос-подарських засобів за їхньою собівартістю пояснюється тим, що, по-перше, оцінка засобів за ринковою вартістю супроводжується трудно-щами, її визначення носить елемент суб’єктивності, тоді як собівартість є об’єктивною. По-друге, виходячи з принципу безперервності діяльно-сті, підприємство не буде реалізувати засоби, які йому належать, а ви-користовуватиме для забезпечення своєї поточної діяльності. Принцип постійності означає застосування обраної облікової політи-ки протягом тривалого часу. Зміни обраних методів обліку та оцінки мають бути обґрунтовані і докладно описані в поясненні (примітках) до фінансо-вої звітності. Це стосується методів нарахування амортизації основних за-собів нематеріальних активів, малоцінних предметів, створення резервів, методів обліку затрат виробництва, методів оцінки майна тощо. Принцип нарахування означає момент визнання доходів і витрат. За цим принципом доходи і витрати відображаються в обліку в тому періоді, в якому вони були нараховані, тобто зроблені чи здійснені, незалежно від то-го, коли фактично було отримано чи сплачено гроші. Альтернативним ме-тодом є касовий метод, за яким доходи визначаються з моменту надхо-дження грошей, а витрати — з моменту сплати грошей. Принцип продажу (реалізації). За цим принципом доходи від реалі-зації продукції, робіт, послуг обліковують, коли виконано договірні зо-бов’язання та надіслано рахунок клієнтові. Іншими словами, моментом ре-алізації та визначення доходу від реалізації є момент відвантаження продукції і переходу права власності на неї від постачальника до клієнта. Принцип обачливості (обережності), консерватизму. За цим принципом доходи обліковуються, коли можливість їх отримання стає ці-лком визначеною подією, фактом, тоді як витрати та втрати повинні відо-бражатись, коли їх здійснення є ймовірною, можливою подією. Принцип дає змогу уникнути завищення оцінки активів і доходів, а також недооці-нки зобов’язань і витрат. Згідно з принципом консерватизму (обережнос-ті), непередбачені потенційні збитки (сумнівна заборгованість клієнтів, знецінення активів тощо) мають бути відображені в результатах звітного періоду. Принцип суттєвості означає, що в бухгалтерському обліку мають бу-ти відображені всі важливі, суттєві події, господарські операції. Водночас незначні, несуттєві події та факти не повинні відображатися в обліку та зві-тності. Принцип відповідності — це принцип розмежування доходів і витрат між періодами та узгодження (відповідності) доходів звітного періоду з ви-тратами, завдяки яким одержано ці доходи. Облік доходів за даний звітний період здійснюється за принципом нарахування та реалізації. Витрати дано-го звітного періоду — це ті витрати, що пов’язані з господарською діяльні-стю, яка зумовила отримання доходів у даному періоді. Принцип має вели-ке значення для правильного визначення фінансових результатів звітного періоду.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Загальноприйняті у міжнародній практиці принципи побудови бухгалтерського фінансового обліку на підприємстві» з дисципліни «Бухгалтерський облік»
