Існують закони розвитку суспільства, за яким слідує множина людства, і є виразники волі, сподівань і прагнень того чи іншого організованого єдиною метою товариства, свого роду камертони „оркестру”. Чим більше присвячує людина свого часу думок і почуттів своєму народу, думає, і дбає про його майбутнє, чим менше думає про себе, тим більш визначною особистістю може стати така людина; особливо при наявності мети, задачі, що охоплювали б усю множину народу чи людства. І, звичайно, самими яскравими постатями в історії людства були і є великі духотворці; ті, хто своїм життям і своїм прикладом впливали на перебіг подій на всій землі. Людству відомі імена Заратустри, перу якого належить перше Євангеліє на Землі „Авеста” (Вість), Будди (Побуда), Ісуса Христа, Мухамеда. Але ще до них жили і творили на Землі не менш яскраві, а можливо ще більш визначні постаті, чиї імена стали міфологічними, або ж загубились у пітьмі тисячоліть. Мандруючи шляхами історії України-Русі, необхідно віддати шану великим Творцям Духу і інтелекту українсько-руського етносу, тим хто закладав і будував його основу і його майбутнє; тим, чиї думки і почуття підтримували і підтримують в наших серцях негасний вогонь сходження до Горнього, до Вишнього. За Велесовою книгою нашим першим народоводієм був боголюдина Вишень (Кришень, Крішна), який під проводом Сонячного бога Яра привів орійські племена до Чорного (Руського) моря, дав людям вогонь, напоїв їх сонячним напоєм - сур'єю, зробив наших пращурів вогнищанами. Після великих холодів VI тис.д.н.е. частина оріїв пішла в інські краї, до Індії і Китаю. За Риквідами в землі інські(інші) оріїв вів великий пророк людства Рама. Вважається, що Рама був першою історичною постаттю, яка пережила в собі відкриття і бачення Всевишнього. Рама заклав основи Відичного світогляду, Відичної віри, що дала початок всім майбутнім світовим релігіям. За міфологією багатьох народів світу на величезних територіях центральної Азії постала держава Куш з столицею Вер. Одним з вождів цієї держави був Богумир, відомий під іменем бога Іміра у скандинавських народів, царя ?? у слов'ян, під іншими іменами в різних народів Євразії. Богумир вчив людей ремеслам, землеробству, будівництву, дав знання про державотворення і будову Всесвіту. Після планетатарного потопу IV ст.д.н.е. Богумир зі своїми дітьми (і племенами) Сівою (Шівою), Русом, Полевою, Скревою (Кровинкою) і Древою повертається на Прабатьківщину і дає новий поштовх розвитку Трипільської культури. В тіж часи в Пенджабі (Індія) стався страшний землетрус, після якого інша частина оріїв під проводом Яруни (Арджуни, Орія I) і його синів Щека (Чеха), Кия і Хорива, що вели за собою чехів, куявів і гфватів(хорватів), повертається до Аратти-Рамаварти. Нащадки Богумира і Яруна стали основою всіх майбутніх слов'янських народів. Повернення оріїв призвело до погіршення міжплеменних відносин з ягами-єгунами(уграми, гунами), що мешкали на північ і північний схід від Рамаварти. Після тривалих конфліктів частину оріїв повів до північно-західної і Центральної Європи бог-лицар Один, який заснував Асгард (столицю асів-русів) був втіленням бога Велеса на Землі. Не всі орії з дітьми Богумира повернулись на Батьківщину. Частина з них залишилась на території Західного Китаю і Середньої Азії. В Китаї їх вождем був Двоян із династичного роду Богумира, а в Середній Азії Троян. З іменем мина Двояна Орія (Патріарха Орія) пов'язана третя хвиля повернення оріїв на Прабатьківщину. Орій дійшов до Дунаю і був відомий грекам під іменем скіфського бога війни Орія-Ареса. З Дунаю Орій ходив на Кавказ, де на горі Арарат отримав від Сварога „Заповіт оріям”. В „Заповіті” Патріарха Орія дано бачення всієї майбутньої історії слов'ян, сказано про майбутній їх відхід від прадавньої віри і про наступне повернення, про нове явлення „Заповіту” нащадкам батька Орія. Можливо дещо меншого масштабу, але не менш важливими в розвитку українсько-руського етносу стали постаті Божа (Буса Білояра), Володимира Мономаха (з його „Повчання синам”), Тараса Григоровича Шевченка. А ще скільки маловідомих або невідомих нині, але таких же масштабних постатей: цариці Сіромахи, Віщого Бояна, Марусі Чурай... Будівництво етносу не можливе без національних героїв і геніїв, що вирішували „тактичні” задачі, вели за обрії звичних уявлень і моделей в різних областях розвитку духовності і інтелектуальних здобутків. Щоб розповісти лише про найбільш відомих, необхідно написати окрему книгу. А тому згадаймо хоча б про найбільш відомих. І не лише в Україні, а й у всьому світі. І перш за все про всесвітньовідомих філософів і вчених. Це: Вернадський Володимир Іванович (1863-1945), який розвинув вчення про ноосферу; Сковорода Григорій Савич (1722-1794), який говорив про роль самопізнання людини (пізнаєш себе – пізнаєш світ), Блаватська Олена Петрівна (1831-1891), основоположниця теософії (вчення Єдиного Бога), Булгаков Михайло Афанасович (1891-1940), в філософії вічного протистояння добра і зла (згадаймо „Майстра і Маргариту”), Бердяєв Микола Олександрович (1874-1948) з філософією ролі революцій в розвитку суспільства. А ще Чижевський Дмитро Іванович (1894-1977) з філософією славістики, Соловйов Володимир Сергійович (185?-1900) племінник Г.С. Сковороди, з баченням всеєдності Всесвіту в категоріях повноти добра і істини через красу, що врятує світ: Достоєвський Федір Михайлович (син вихідця-лікаря з України) (1821-1891) з філософією суспільної моралі і етики, в якій головним лейтмотивом були воля і насилля над особистістю, він же ідейний вчитель Фрідріха Ніцше (за словами останнього). Серед вчених-фізиків світового масштабу необхідно згадати Тимошенка Степана Прокоповича (1878-1972), творця «теорії міцності, стійкості і пружності конструкційних матеріалів» за якою інженери всього світу ведуть розрахунки конструкцій всіх сучасних машин і механізмів від мостів до космічних кораблів; Георгія Гамова (1964-1990), автора теорії «Великого вибуху Всесвіту», ефекту тунелювання в квантовій механіці і механізму горіння зірок та трьохлітерної будови генетичного коду; Іллі Романовича Пригожина (1917 - ), творця цариці фізики, „неврівноваженої термодинаміки” і «теорії самоорганізації в природі» (синергетики), Івана Павловича Пулюя (1881-1880), який відкрив і досліджував Х-промені, пізніше запатентовані його студентом К. Рентгеном; Грабовського Бориса Павловича (1901-1966), сина відомого поета Грабовського, який розробив електронно-променеву трубку і заклав основи сучасного телебачення; Д.Д. Іваненка що першим запропонував нині класичну, модель будови атомного ядра. Із фізиків всесвітньо відомі також прізвища фізиків Александрова А. П., одного з президентів Академії наук Радянського Союзу, Юлія Борисовича Харитона (1904-1996). А ще прізвища О.Т. Смакули, М.Д., С.О. Катермака і безліч інших. В Україні жили і творили великі математики: Остроградський Михайло Васильович (1801-1862), дослідження якого з різних розділів математики ввійшли в класичні курси, а його теорема «про зв'язок між фізичними параметрами по поверхні з параметрами в об’ємі, обмеженому даною поверхнею», є одною з найважливіших в математичному аналізі; Михайло Пилипович Кравчук (1892-1942), який заклав основи програмного забезпечення сучасної комп’ютерної техніки, а також мав значні досягнення в інших розділах математики; Володимир Йосипович Левицький (народився в 1872 році) основоположник математичної культури українського народу, Глушков Віктор Михайлович (1932-1982), який розв’язав п’яту проблему Гільберта, вніс неоціненний вклад у рішення багатьох фундаментальних досягнень кібернетики і обчислювальної техніки; Георгій Федосійович Вороний (1868-1908), творець геометрії чисел, що заклав основу сучасної аналітичної теорії чисел; Боголюбов Микола Миколайович (1909-1992) один з найвидатніших математиків усіх часів, за видатні досягнення якого називали «Ньютоном математики ХХ сторіччя». Серед українських учених, відомих у всьому світі, надзвичайно багато творців ракетно-космічної галузі. Юрій Васильович Кондратюк (1878-1942) розробив основи сучасної космонавтики, запропонував рішення багатьох важливих проблем освоєння космічного простору. Траєкторія польоту космічних кораблів до Місяця насить назву «траса Кондратюка». Корольов Сергій Павлович (1907-1966), був генеральним конструктором балістичних ракет і пілотованих космічних кораблів, на яких вперше в історії людства людина вийшла в космічних простір. З України вийшли знамениті конструктори Челомей Володимир Миколайович (1914-1984), Хрунічев Михайло Васильович (1901-1961), Янгель Михайло Кузьмич (1911-1971), Кісунько Григорій Васильович (1918-1998), Глушко Валентин Петрович (1908-1989), Семенов Микола Миколайович (1896-1971), Решетньов Михайло Федорович (1924-1996), Недайвода Анатолій Константинович (1938) та багато інших, не менш уславленних особистостей. Якщо ж цей список доповнити іменем правнука знаменитого козацького отамана Наливайка Костянтина Едуардовича Ціолковського, то стане зрозумілим не просто вклад українських геніїв у розвиток світового товариства, а ведуча роль України в побудові космічного майбутнього людства взагалі. Неперечна роль українців і в розбудові авіаційної техніки, де творили основоположник світового вертольотобудування Сік орський Ігор Іванович (1889-1972) і конструктор найбільших літаків у світі Антонов Олег Константинович (1906-1984). Неоціненний вклад у розвиток світової медицини внесли М.І. Пирогов (1810-1881), В.П. Філатов (1875-1956), І.І. Мечников (1845-1916), О.О. Богомолець (1881-1946), Д.К. Заболотний (1866-1929), М.Д. Страженко (1876-1952), М.Г. Холодний (1882-1953). Творцями українського етносу були славісти О.О. Потебня, А.Ю. Кримський, Д.І. Яворницький, М.П. Драгоманов, М.О. Максимович, Ф.К. Вовк, В.І. Даль, П.П, Чубинський, Д.І. Донцов; педагоги Макаренко А.С. (1888-1939), І.І. Огієнко (1882-1972), Софія Федорівна Русова(1856 - 1940), К.Д. Ушинський, Катермак, С.О. Петровский – Сотанович(в чернечому пострижені Симеон, в Москві дістав прозвище Полоцький) (1629-1680), Смотрицький Г.Д. (???-1594), Стешенко І.М.. (1873 - 1918), Василенко М.П. (1867 — 1935), Сухомлинський В.О.; митці – П.П. Вірський, І.М. Лифар, В.О. Сухомлинський, В.М. Верховинець, Заньковецька М.К., К.С. Станіславський; художники – І.Ю.Рєпін, Куїнджі А.І.; композитори - Чайковський Петро Ілліч(батьки виходці з України), Семен Степанович Гулак-Артемовський, Бортнянський Дмитро Степанович, Березовський Максим Созонтович, Прокофьев Сергій Сергійович (1891-1953), Микола Віталійович Лисенко; кобзарі і співаки - Вересай Остап Микитович, Квітка-Цісек; державотворці –княгиня Ольга, князі Святослав і Володимир, Ярослав Мудрий, Данило Галицький, гетьмани Байда Вишневецький, Богдан Хмельницький, Пилип Орлик, Іван Виговський, Петро Сагайдачний, Іван Мазепа, менеджери Поль Олександр Миколайович, Алчевський Олексій Кирилович, Артем Терещенко і його сини - Микола, Федір і Семен. Надзвичайно важливу роль в становленні саме українського етносу зіграли письменники і поети: Котляревський Іван Петрович, Гребінка Євген Павлович, Пантелеймон Олександрович Куліш, Тарас Григорович Шевченко, Іван Якович Франко, Леся Петрівна Косач (Леся Українка), Микола Васильович Гоголь, величезна плеяда літераторів минулого і сучасного. Неоцінний вклад в літературу Росії зробили вихідці з України і діти батьків українського походження Чехов, Некрасов, Достоєвський, Ахматова, Маяковський, Короленко, Купрін. Неабияку роль у відновленні історичної самосвідомості українців зіграли Д.І. Яворницький, Хвойка, М.С. Грушевський, В.Н. Даниленко, А.Г. Кіфішин, Ю.І. Шилов, Ю.М. Канигін. За переліком поданим вище прізвищ залишилась величезна кількість природознавців і митців, геніїв українського етносу,відомих і маловідомих, або взагалі невідомих широкому загалу, але внесок яких в інтелектуальну і духовну скарбницю практично неможливо оцінити. Та навіть цей невеликий перелік показує, що історія народу пишеться не тими державними діячами, які наклали «гори трупів», на зразок Чингіз-Хана, Олександра Македонського, Наполеона, Петра І, Івана Грозного, Гітлера, Сталіна та їм подібних, а великими світочами розуму і духу планетарного або етнічного рівня.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Духовно – інтелектуальна Русь» з дисципліни «Русь»
