Відична віра – віра пращурів слов’ян, є однією з найдавніших світових релігій. Відична віра побудована на Зоряному Законі, згідно з яким Бог – Всевишній – і один і чисельний в своїх проявах водночас. В залежності від етапної задачі розвитку Всесвіту і Людства Всевишній проявляє Себе через Закон Троїці в різних іпостасях, демонструючи різні якості. В основі Відичної віри є два основних принципи: коловороту життя (Коло Самсари) і Кар(м)и – розплати з часом за всі дії в цьому житті. Першим відгалуженням Відичної віри став індуізм. Після відходу частини орійських (арійських) народів до Інських станів (Індостану) поступово в нових умовах змінюється їх світогляд, місце одних богів займають інші. Великий пророк Людства Рама перетворюється в Творця Всесвіту Браму, бог Вишній в бога – зберігача Всесвіту Вішну, легендарний вождь сіверян Сіва з знаком Роду трисилом – в бога – руйнівника Всесвіту Шіву. Та на відміну від богів Відичної віри, які подані в діалектиці, в русі, в розвитку, боги індуізму статичні і їх функції наперед визначені. Другим могутнім відгалуженням Відичної віри став буддизм. В буддизмі ідея єдиного бога відсутня. Згідно з вченням Будди існують лише дхарми – пануючі над світом вічні моральні принципи і їх пульсації . Центральне місце у вченні Будди займають чотири благородних істини: існує страждання, його причина, шлях до звільнення від страждання і саме звільнення. Страждання і звільнення від нього є чисто суб’єктивними станами і водночас деякими космічними реаліями. Позбутись страждання можна шляхом восьми вірних дій. Для цього необхідно жити не підкоряючись задоволенням, але й не в аскезі, дотримуючись п’яти заповідей: не шкодити живому, не брати чужого, утримуватись від заборонених статевих стосунків, не вести марних і брехливих балачок і не пити спиртного, тим самим наближаючись до нірвани (згасання). Іудаїзм побудований на культі бога Ягве. Ця релігія виникла приблизно в другому тисячолітті до н.е., в Палестині. Основа вчення викладена в п’ятикнижжі Моісея (в перекладі Врятованого, племінника фараона Рамзеса Хозарсифа, жреця єгипетського культу бога Сонця Ра). З точки зору центрального поняття п’ятикнижжя є "розмитим" вченням, бо звернене водночас до двох різних божеств: вавілонського Єлоім – "Єдині" і Ягве, племінного бога євреїв, – що проявляв себе в вогняному вихорі. Якщо Єлоім в якійсь мірі ототожнюється з політеїзмом індуїзму, то Ягве – власний бог євреїв, яких він вибрав серед всіх народів і об’явив їм владу над іншими народами світу. В книзі Левіт п’ятикнижжя Моісеєм сформульовані основні моральні принципи взаємовідносин в суспільстві (заповіді Моісея), пізніше повторені Ісусом Христом в Нагорній проповіді. Саме на цих заповідях сформувався важливий символ християнства – сповідь, як дійство очищення від гріха і полегшення карми. Важливим моментом іудаїзму було жертвоприношення тварин. Іудаїзм став витоком двох світових релігій: християнства і мусульманства. Іудаїзм – версія вчення Моісея, Укладена раввіном Іудою в 219 р.н.е; стала основою Талмуда – вчення раввінізма. Відгалуженням іудаїзму є гностичне вчення Каббала, що сформувалось в середовищі вавилонської общини євреїв. Християнство побудоване на вірі в Ісуса Христа, боголюдини, рятівника світу, втілення другої особи триєдиного божества – Троїці: Бога – батька, Бога – сина (Логоса – слова) і Святого Духу. Ісус Христос, Бог – син, приносячи себе в жертву, спалює карму людства, беручи всі гріхи людей на себе і даючи їм можливість будувати свою долю і долю планетарного суспільства на центральних поняттях Любові і Добра без обмежливого впливу негативного минулого. Центральним символом християнства є сповідь і прощення тому, хто покаявся перед Богом. В християнстві Бог – це Творець Всесвіту на відміну від інших релігій, в яких культовими були боги нижчого рангу, або прояви діяльності Бога: дхарми, еманації і т.п. На початку XII сторіччя нашої ери на аравійському півострові почав розповсюджуватись іслам, який проповідував неграмотний погонщик верблюдів, але надзвичайно талановитий поет Муххамед. Новий пророк свято вірив в те, що через нього до людей звертається сам Аллах. На відміну від християнства, де центральною фігурою став Ісус Христос, Муххамед говорив, що він лише посланник Аллаха і заборонив звертатись до нього з молитвою після смерті. Пророк ісламу проповідував покірність долі і Аллаху. Його проповіді, обрядові і юридичні настанови, заклинання, молитви, повчальні розповіді і притчі зібрані в священній книзі мусульман Корані (в перекладі – читання). На відміну від інших релігій мусульманство більш приземлене і майже не має тої трансфізичної надбудови, яка властива іншим світовим релігіям. В цьому відношенні до мусульманства наближене конфуціанство в Китаї, що виникло ще в V–VII сторіччях до н.е. Конфуцій занепокоєний розпадом суспільства і суспільної моралі значну увагу приділяв саме принципам зміцнення суспільства. В його проповідях говорилось про те, що особистість повинна підкорятись суспільним інтересам, що влада правителя священна, що поділ людей на аристократів і нікчем – це закон справедливості. На центральне місце в своїх проповідях Конфуцій ставив порядок на землі і на небі, як етичну категорію. В той же час конфуціанство, як і багато інших теїстичних течій в Китаї, базується на трансфізичній "Книзі змін", побудованій на загальнокосмічному принципі Інь і ян, чергування яких складає шлях "дао" (Інь і ян, чоловіче і жіноче, плюс і мінус, так і ні, гаряче і холодне, і т.п. – все це той самий принцип полярності в будові Всесвіту). Дао – це центральне поняття ще одного теїстичного напрямку в Китаї – даосизму, поняття за допомогою якого можна дати універсальну всеосяжну відповідь на питання про походження і засоби існування всього сущого. Воно не має імені, скрізь проявляється, бо є джерелом всякої речі, але не є самостійною субстанцією, чи сутністю. Само Дао не має джерел, початку і є коренем всього без власної енергетичної діяльності. Дао, яке можна виразити словами, не є постійне Дао. Однаковість – ось глибина загадковості... Як можна бачити навіть з цього невеликого і досить поверхового огляду кожна релігія це передусім частина світогляду того чи іншого народу. Показовими в цьому відношенні є догмати Іудаїзму і Християнства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Відична Віра і сучасні світові релігії» з дисципліни «Русь»
