Характерною особливістю розвитку живого Всесвіту є гармонійна розбудова „зверху” і „знизу”. На розбудову і розвиток Всесвіту впливають Задум Всевишнього і інструментарій його вирішення з одного боку та матеріально – енерго - інформаційні ресурси – з іншого. Якщо відсутні ресурси, то дерево виросте карликовим, а при їх наявності – травина досягне розмірів дерева. Монада планетарного масштабу в умовах тюрми може деформуватись до стану тваринного існування, в той час як монада хуторського змісту може набути планетарних можливостей для перетворення Землі в хлів для домашніх тварин. Найкращі плодородні землі можуть стати безплідними, якщо на них вирощувати те, що не сприймається грунтом (або навпаки). Геній може ходити в рваних латаних покровах і бездарність сяяти королівським вбранням. Інструментарієм Всевишнього є боги нижчих рангів. І кожен з богів нижчих рангів створює свій власний інструментарій для виконання покладених на нього функцій і втілення задуму. Кожне із зерен посіву має рівні початкові можливості, та не рівні зовнішні. Одна зернина впала на камінь, другу склювали птахи, а третє попала в благодатний грунт і проросла. Так само і монади богів нижчих рівнів: одні в даній ситуації не зможуть себе реалізувати – інші стануть могутніми прекрасними системами. Шлях створення богів нижчого рангу є шляхом зверху, шляхом сходження Сварога в матеріальність Всевишнього, у Світ Яві. Допитлива людина бачить як життя рослинного царства поступово перетворює безплідний грунт в чорнозем, структуруючи і пристосовуючи його під себе, а поновому організований структурно і інформаційно грунт впливає на подальшу еволюцію рослин. Так само не лише монада впливає на оточуюче середовище, будуючи свої покрови, але й покрови впливають на можливості і діяльність монади. В розумно організованій системі „інструмент” окрім виконання покладених на нього функцій має самовідтворюватись і бути автоматичним регулятором, обладнаним механізмом зворотнього зв’язку, повинен мати широкий діапазон застосування і можливість пристосуватись і еволюціонувати. Всі тіла – покрови, як інструментарій монади, відповідають перерахованим вимогам, але не потрібно вимагати, щоб молоток став квіткою, а тому кожне з тіл – покровів у відповідному середовищі може продовжувати виконувати свої функції навіть за відсутності не лише монади, а й вищих за організацією тіл. Фізичне тіло з програмним забезпеченням на існування в біосфері Землі є біороботом (на зразок більшості рослин і тварин створених стихіалями монади Землі), астральне тіло з фізичним сприймається як біоінформаційна система з обмеженнями на творчість, а шельт з своїм інструментарієм – як духовна людина без „серцевини”, без божої іскри, з обмеженим часом існування (до розпаду території живлення або її захоплення іншими монадами для побудови своїх покровів). Розбудова тіл – покровів відбувається не лише зверху, від монад, але й знизу. Одним із найважливіших принципів будови Всесвіту є принцип взаємовпливу і гармонійного співіснування всього сутнього (принцип Короленко – Кюрі), згідно з яким „якщо в середовище помістити об’єкт, то або об’єкт перебудує під себе середовище, або навпаки”. Цей же принцип діє на всіх рівнях організації середовищ, процесів і систем – об’єктів. Згідно з цим принципом кожне з тіл – покровів розповсюджує свою „симетрію” на оточуюче середовище, перебудовуючи його під себе за іншим важливим принципом: матриця – об’єкт: ”кожен об’єкт в просторі і часі утворює „негатив – структуру”, що є дзеркальним відображенням „позитив – структури” об’єкта”. Феномен утворення „інформаційної матриці”, в деякій мірі двійника людини можна спостерігати на явищі утворення „домовика”. Якщо сім’я тривалий час збирається в одному і тому ж місці (ритуально, наприклад за обідом, сніданками, вечерями), чи цілеспрямовано (для обговорення втілення спільної мети, чи рішення спільної задачі) то в цьому місті трансформується „зовнішнє середовище, де утворюються структури духовно – інформаційного конденсату”. Ці структури завдяки постійно діючому джерелу живлення (сім’ї) міцніють, ускладнюються, об’єднуються і починають самоусвідомлювати себе в якості псевдо – живої системи, аналога – біоробота. Систему, що утворилась, називаємо домовиком. Домовик зацікавлений в продовженні і посиленні діяльності сім’ї в напрямку досягнення мети і збереження стійкості, а тому він зворотнім чином впливає на її подальшу стабільність і життєздатність. Своєрідні „домовики” виникають не лише над сім’ями, але й над якими завгодно живими системами, об’єднаними єдиною метою виживання в конкурентному середовищі та розбудови території існування, як передумови подальшого життя і еволюції. Подібні до „домовиків” енерго – інформаційні утворення ще називаються егрегорама і вони по своїй суті є діючими „дублікатами – макетами” покровів – тіл богів зверху. Подібні системи дублюють всі тіла – покрови тої множини людей (як і живих істот – систем в самому широкому розумінні цього слова), над якою вони виникають. Прикладом можуть бути покрови (аж до шельту) деяких споруд, де збираються регулярно великі масиви людей; іграшок, книжок та інших речей, якими користується багато дітей чи дорослих людей. Досить часто подібна система – егрегор прив’язується до конкретної особи, до конкретного місця, або конкретного об’єкту, але з закінченням існування цієї особи (чи об’єкта) в фізичному плані вона продовжує існуванти на рівні вищих тіл допоки існує джерело живлення. В історії людства багато прикладів, коли історична особа і егрегор прив’язаний до неї, мають дуже різний зміст (дійсні історичні постаті О.Невського, Д.Донського, Петра Першого, багатьох інших та їх міфічних образів суттєво відрізняються від егрегорів). Тіло – матриця має практично ті ж можливості впливу на тих, хто живить їх існування, що й тіла – покрови монад вищих рангів (богів). Подібні енерго – інформаційні утворення називаються богами знизу, або „рукотворними” богами. Якщо егрегор будується навколо конкретної монади, масштабність якої відповідає масштабності егрегора, то існування створених „тіл” забезпечено і зверху і знизу. Якщо ж егрегор був прив’язаний тимчасово до конкретної особи місцевої масштабності, або взагалі до якогось природного об’єкту, то в його шельт (з усіма утвореними – покровами) може „вселитись” монада відповідної масштабності і тоді це стає богом відповідного масштабу і призначення. Коли мова йде про Сонячних богів чи богів природніх явищ на Землі, то маємо на увазі богів ієрархії зверху. Коли ж мова йде про ієрархії християнського, буддійського, мусульманського суперетносів, то це мова про богів – егрегорів, що набули планетарного значення і впливу. На відміну від богів зверху, час існування і діяльності яких визначений задумом Всевишнього, час існування богів – егрегорів обмежений часом досягнення мети даною множиною людей чи інших істот. Зміна характеру діяльності великих масивів людей (часто народу), зміна джерел живлення, зміна умов існування призводить до відчуження старих богів, народження і зростання нових. Подібна ситуація виникає при заміні власних богів на чужих при захопленні ними вашої духовної, інформаційної і фізичної території (покровів- тіл етнічних богів). Кожен народ, зацікавлений у стабільності свого існування і розвитку, в розбудові свого майбутнього має змінювати і розбудовувати своїх лицарів, святих, пророків і богів, щоб не стати „чорноземом” для живлення чужих, з перспективою піти „в небуття”.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Розбудова Всесвіту знизу. Рукотворні боги» з дисципліни «Русь»
