Історія Всесвіту починається з моменту його народження. Як сказав Святий Августин: “Світ створено з часом, але не в часі”. Ми нічого не можемо сказати про те, що було перед народженням Всесвіту, окрім того, що існували Вічні Категорії Духу, Праматерії і Законів Праві. Дух – це те, що дає життя і само є життям; те, що робить Матерію живою, проростаючи в ній; те, що сприймається нами як Прадерево життя. Праматерія – це основа будови і життя Всесвітів;те, що називаємо в класичній фізиці матерією в безструктурному і беззмістовному стані, або вакуумом. Закони Праві – це закони будови і розвитку безмежної кількості варіантів Всесвітів. Індра, бог Відичної Віри, бог, що знає майбутнє і минуле, говорить: “Мені знайомий страшний розпад Всесвіту. Я бачив, як усе знищується всякий раз знову і знову в кінці всякого циклу. В цей жахливий час кожний атом розпадається на первісні частинки Вічності, з яких колись виникло все. На жаль, ніхто не порахує Всесвіти, які пішли безслідно і виникнення нових, які знову і знову народжувались із безформенної безодні цих вод. Хто порахує минаючі епохи світів, що без кінця змінюють одна одну?” Народженню Всесвіту передує Задум Сина Всевишнього Бога-Сварога, який водночас і Всевишній і його продовження – втілення, паросток Прадерева життя, Духу Предвічного; і Того, Хто присутній там, де відсутній і відсутній там, де присутній. Із Законів Праві вибираються необхідні для побудови, розвитку і буття майбутнього Всесвіту. У відповідності до Задуму створюється інформаційна модель Всесвіту, що поєднуючись з енергією Духу стає ”світлоносною”, де енергія – “кінь”, а думка (інформація) – “вершник”. Син Бога створює “Сваргу”,- світловий енерго-інформаційний ”вихор” і сам стає Сварогом, насінням, що проростає в Праматерії. Спочатку Сварог є монада, неподільна енерго - інформаційна одиниця -матриця, утворення і структуру якої уявити ми не можемо, бо вона не має ні просторових, ні часових, ні зарядових (структурних у просторі і часі) ознак зрозумілих нам. Проникаючи і проростаючи у світ Праматерії Монада Сварога створює у відповідності до програми-Джіви (програми - життя) свої перші Покрови, що сприймаються нами як речовина. Спочатку “думка - енергія”, “думка-світло”, потім “думка - форма”. Від “подиху” Сварога на Монаді Сварога в Праматерії, що сприймається як Ніщо, Первісні води, Хаос, вакуум, виникають (утворюються, народжуються) перші Покрови, ”втілюючись” в майже безмежній (для нашої уяви) кількості часток-променів, що на його монаді програмуються, перетворюючись в пари “частка - античастка”. Кожна частка несе в собі ознаку тяжіння ; вона притягує те, чого їй недостає до цілого, і відштовхує те, що зайве. Водночас Сварог “народжує” нові монади, що є частиною і продовженням його самого і які проростаючи в глибини Праматерії народжують монади ще нижчого рівня. Монада може утворити свої перші покрови лише розділившись у собі, ставши полярною, парою в єдиному, чи окремо “він - вона”. На полюсах Монади Сварога формуються покрови електродинамічних структур і явищ, Світ Яві. Всі кванти промені, всі елементарні ”частки” є продовженням тіла Сварога, його втіленням, а тому все тяжіє за цією ознакою до цілого, до Монади. І це сприймається нами як гравітація. Кожна елементарна частка Покровів є “вихором” у вакуумі, продовженням “Сварги”, що надає властивості “потенціальної ями”. Взаємодія з іншими подібними утвореннями обумовлюється співвідношенням між енергією кванта-променя (руху) і енергією структури, що будується (потенціальною енергією). Найменша частка енергії сприймається як квант дії (постійна Планка), що утворює найменшу цеглину в будові речовини. У стані руху це енергія помножена на час, у структурному стані – це координата (простір) на імпульс. Якщо енергія тяжіння більша за енергію руху – утворюються стаціонарні структури, що, в свою чергу, під дією потоку енергії через них, генерують нові і нові структури. І так по всіх рівнях будови Всесвіту. Останній принцип носить назву енергодинамічної пари : якщо через дві різні суміжні структури пропустити потік фізичного параметру, то в цих структурах утвориться кільце (потік) іншого фізичного параметру. Кожному наступному кільцю (контуру) Сварога відповідають свої структури і свої потоки. У фізиці принцип енергодинамічної пари відомий у формі співвідношень неврівноваженої термодинаміки між потоками і силами. Дія, функціювання кожної енергодинамічної пари, кожного кільця Сварога визначається правилом Сварги, світловим вихором, поступально-обертовим рухом енергоінформаційного потоку. І так само, як розростається дерево при наявності сонячної енергії і необхідного для росту матеріалу, так і дерево Всесвіту розростається доки його живить енергоінформаційний потік життя. Безліч різних за складністю і масштабністю вирішуваних задач монадами Всевишного через розбудову матеріальних покровів сприяють розростанню Прадерева Життя, Дерева Знання, Дерева Всесвіту. І все, що може сприйняти людська свідомість – це відозміни одного і того ж; того, що називаємо праматерією; того, що набуває ознак простору, часу, зарядів, різноманітних структур під дією енергоінформаційного потоку життя. Зміні кінетичної енергії завжди відповідає еквівалентна зміна потенціальної, зміні значення якого завгодно параметра відповідає еквівалентна зміна одного або кількох інших фізичних параметрів; “кожній дії відповідає рівна їй і протилежно направлена протидія”. В останній формуліровці цей принцип носить назву принципу компенсації в природі і відомий ще як принцип інертності (стійкості, стабільності, консервативності): без дії зовнішніх чинників значення параметрів системи не змінюються. Оскільки кожний рівень структур заповнюється поступово, існує варіативність побудови і перебудови даної структури, при тому, що вона будується на стабільній, врівноваженій структурі попереднього рівня. Попередня структура служить базисом, ядром; нова – периферією. Стабільність нової структури визначається принципом золотого перетину: в структурі, що росте, будується, формується, стабільна частина складає =0,618 від одиниці(цілого). Для кожної енергодинамічної пари характерні затрати енергії на побудову і перебудову структури чи процесу. Повністю витратити енергію на перебудову системи навіть по одному параметру неможливо. Завжди існує перерозподіл енергії між різними контурами і структурами, а тому для того, щоб “щось” створити, необхідно мати надлишок енергії. Цей принцип відомий як принцип надлишковості, або “теорема Ешбі - Гьоделя”. Принцип балансу (він же компенсації) кінетичної (руху) і потенціальної (структур) складових з урахуванням принципу пропорційності між силами і потоками (експоненти), їх швидкостями, проявляється в принципі оптимальної дії, згідно з якими сума (інтеграл) різниці між кінетичною і потенціальною енергіями, що взята в кожний момент процесу, буде мінімальною (принцип найменшої дії – ПНД). В залежності від різниці кінетичної (W) і потенціальної (U) складових енергії (точніше від знаку цієї різниці) говорять про еліптичні (W<U), параболічну (W=U) і гіперболічні (W>U) траєкторії процесу. Відповідно розрізняють три структурних стани на кожному рівні будови Всесвіту. На рівні речовини це твердий, рідкий і газоподібний (плазмовий і нейтронний стани відносяться до рівня атомарної будови речовини). Рух у потенціальних “ямах” сил тяжіння підкоряється еліптичним рівнянням, або маятниковим, хвильовим. Для всіх консервативних систем при кінетичній складовій, що менша за потенціальну, рух буде коливальним в межах значень потенціальної ями. Більшість процесів відбувається в тій чи іншій потенціальній ямі, а тому для них притаманний хвильовий принцип (для суцільних середовищ це механізм передачі імпульсу, енергії та моменту імпульсу за допомогою хвилі; для обмежених об’єктів – на маятниковому принципі). Важливим принципом будови Всесвіту є принцип Корленко-Кюрі, згідно з яким об’єкт переформовує середовище, а середовище об’єкт.Теж відноситься до процесів і структур.Із принципу Короленко-Кюрі слідують принципи максимуму і мінімуму виробництва ентропії. Доки структура змінюється, перебудовується під процес, спостерігаються максимальні втрати енергії (максимум ентропії в нерівноважних процесах) і після закінчення перебудови енергія витрачається лише на загальні механізми втрат: на дифузію, тертя і променевий переніс, тому втрати енергії будуть мінімальними (мінімум виробництва ентропії). Кожна структура у Всесвіті це й інформація на його будову і розвиток. Перебудові структури відповідає перезапис інформації. Якщо інформацію представити в енергетичній формі, то значення ентропії (енергії, втраченої на перебудову) дорівнює втраченій або заново записаній інформації (принцип енергоінформаційного приводу стабільності Всесвіту). Кожній новій порції “енергії-інформації” відповідає зростання структурних одиниць запису. Спостерігається розростання дерева інформації (Дерева Знання) і структурна розбудова, розростання Всесвіту (Дерева Життя). Якщо потенціальна (структурна) енергія об’єкта більша за кінетичну внутрішню енергію його складових, система називається консервативною по відношенню до визначальних, організуючих параметрів. Для консервативної системи притаманна наявність законів збереження. Всесвіт можна визначити як консервативну систему по відношенню до параметрів енергії, кількості руху, моменту кількості руху, кількості зарядів. Із принципу найменшої дії витікають закони збереження енергії, імпульсу (кількості руху) і моменту кількості руху, що підтверджує замкнутість, кінцевість і консервативність Всесвіту по цих параметрах. Замкнутість Всесвіту підтверджується і принципом компенсації. Ієрархічність будови структур у Всесвіті дає можливість відновлення і розуміння структур даного рівня з боку вищого і нижчого рівня, що отримало назву принципа подвійності. Основою принципу подвійності є дія законів і структур даного рівня в будові суміжних. Структури Всесвіту побудовані так, що зовнішні чинники, за виключенням окремих явищ, мають меншу енергетику і не впливають руйнівним чином на об’єкти нижчих рівнів (електричні явища не впливають руйнівним чином на будову елементарних часток, а гравітаційні – на електричні структури). У Будові структур указаний ефект називається принципом невтручання і відомий як теорема Кюрі, згідно з якою у Всесвіті взаємодіють між собою лише об’єкти , структури і явища однієї і тої ж фізичної природи. Виникнення нових замкнутих потоків фізичних параметрів при проходженні енергії-інформації через структуру (менших кілець Сварога) призводить до впливу вихідного параметру (побічного параметру кільця, що виникло) на вхідний параметр потоку. Вплив вихідних параметрів на вхідні через механізм ЕДП носить назву принципу Кар(м)и, або принципу зворотнього зв’язку. Ще одним важливим принципом будови Всесвіту є принцип проникливості, за яким кожний рівень структур проникний для нижчих і непроникний для вищих. Цей принцип є похідним від принципу невтручання (ієрархії взаємодій у Всесвіті).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Принципи будови Всесвіту» з дисципліни «Русь»
