На початку третього тисячоліття від народження Христового, епоху Риб змінить епоха Водолія. Земна вісь входить в сферу дії нового зодіакального сузір’я, в якому господарює Уран. Закінчується епоха впливу Сатурна і черговий етап у розвитку людства. Згідно з вірою наших пращурів, Відичною вірою, в епоху Риб господарює Чорнобог. В священній книзі арійських народів "Велесовій книзі" сказано: "І ось Мати Сва співає про день той. І ми чекаємо Час Той, коли почнуть обертатись колеса Сварога. Цей час настане" (Книга Велеса, Троян III, 3-2). Згідно з календарем Божа (Буса Білояра) в 386 році нашої ери почалась Ніч Сварога, люта епоха Риб для слов’ян. Зупинилось Старе і почало обертатись Нове Колесо Сварога, позначене непримиренною боротьбою Пітьми і Світла, падінням і злетом духовності Людства. Велична місія Ісуса Христа, що мала планетарне значення, не отримала логічного завершення, і під нашаруванням догматів "церковних пророків" християнство поступово перетворювалося в формальне, схоластичне вчення, а християнські церкви в усіх модифікаціях в служниці капіталу і державних егрегорів. Подібної катастрофи зазнала і спроба поновлення підвалин духовності, яку зробив пророк Муххамед, заснувавши нову мусульманську релігію. Але на відміну від християнства, мусульманство виявилось більш приземленим і не створило тої трансфізичної надбудови, яка характерна для буддизму і християнства. На протязі епохи Риб стрімко розвивалась друга складова "Троїці" – інформаційна, але не в повному обсязі, а лише з акцентом на складову руйнації духовних підвалин суспільства і середовища існування людства взагалі. Найбільших успіхів людство досягло в цей час в аспекті власного самознищення. Розвиток суспільства будувався на системних законах капіталу, серед яких панує закон "прибутку". Максимального прибутку можна досягти лише на обслуговуванні загальної для всіх людей сфери фізіологічних потреб, а тому сучасне суспільство будується не на канонах духу, а на задоволенні потреб тіла, його тваринної суті. Не тіло обслуговує душу, а душа стала рабинею тіла. Водночас така будова суспільства призводить і до руйнації третьої складової "Троїці" – фізичної. Спостерігається генетичне і фізичне виродження найбільш розвинутої інформативно складової частини планетарного суспільства – білої раси, а саме суперхристиянського етносу. Казав Ісус Христос: "не за словами, а за справами їхніми пізнаєте їх". І, якщо на початку християнство було потужним стимулом духовного сходження людства, то завдячуючи церкві маємо всі ознаки його духовного і фізичного виродження, розтління, руйнації. В тому вигляді, в якому перебувають сучасні християнські церкви, вони вичерпали себе, бо не можна, як казав Ісус Христос, служити одночасно Богові і мамоні; не можна рятувати однією рукою, коли інша топить. Тож на початку третього тисячоліття маємо від’ємну народжуваність в країнах білої раси, об’єднаних в суперхристиянський етнос, подвійну мораль до своїх і чужих, руйнацію духовного і суспільного середовища під гаслами глобалізації економіки, культури, суспільної моралі. Та знову повертаються Колеса Сварога, приходить епоха Водолія, в якій відбувається зміна Богів і зміна напрямку розвитку суспільства. Як слідує з віри наших пращурів, на зміну Чорнобогу приходить Кришень, який в епоху Водолія виливає нове відичне знання, наповнене "сонячним змістом". Тож маємо переглянути ті постулати, що призвели до нинішнього стану суспільства, залишивши і об’єднавши в єдине ціле вчення Великих пророків Людства. Маємо побудувати нову систему цінностей за заповідями Христа, Будди, Заратустри, Муххамеда. Маємо за заповітом "Патріарха Орія" повернутись до Відичної віри, віри своїх пращурів. Маємо навчитись жити за Заповідями Божими в гармонії з навколишнім Всесвітом, в суспільстві, в якому не душа обслуговує тіло, а тіло служитиме душі, з розумінням своєї сутності і сутності свого буття на шляху сходження до Горнього, до Вишнього.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Русь Відична» з дисципліни «Русь»
