Як уже зазначалось вище, події, подані в Книзі Велеса, сягають давнини в 26000 років і кардинальним чином змінюють наші уявлення про шляхи-дороги наших пращурів у сивій глибині тисячоліть. Офіційна історична еліта Росії заперечує Книгу Велеса, вважаючи її підробкою. Особливо негативно проти неї налаштована православна церква. Щоб зрозуміти атмосферу недовіри до "Книги Велеса", необхідно її прочитати. Звичайно, важко довести достовірність книги після загибелі першоджерела. Та багато фактів, наведених в ній, стали надбанням історії лише в останні десятиріччя, а тому не могли з цієї причини бути підробленими. І все ж, незважаючи на значення відомостей про історію орійських народів, особливу цінність для нас становлять релігійно-філософські уявлення наших пращурів, їх космічний світогляд. Об’єднані в цілісну систему вони мають таку глибину проникнення в космічну сутність буття, що сучасні світові релігії, порівняно з ними, є лише частковими випадками. І якщо поглянути в майбутнє нашого народу, то віриться, що справдиться "Заповіт Патріарха Орія" нащадкам і ми повернемось до віри пращурів. "Книга Велеса" є священною книгою всіх слов’ян. Вона була написана (вирізана) кількома авторами з VІ по ІX сторіччя на букових дощечках і присвячена богу Сонця Велесу. Ця книга подає історію слов’ян-русів і багатьох інших народів задовго до нової ери, за день бога Сварога (26000років) і до хрещення Русі. "Велесова книга" відкриває нам духовний Всесвіт древніх русів, передає досвід багатьох тисячоліть духовних пошуків, боротьби, перемог і поразок багатьох народів Євразії. Це єдине Священне джерело народів Європи, що збереглося. Від священних книг греків і римлян (Рапсодичної Теогонії Орфея, творів Мусея, книг Сивілли) до нас дійшло небагато. Античні міфи й священну історію ми знаємо за перекладами пізніших авторів. Зберігся скандинавський епос ХІІІ сторіччя, пісні скальдів "Старша Едда" і "Молодша Едда", та "Коло земне". Від священних книг друїдів залишились лише пізні ірландські перекази. В цьому ряді "Книга Велеса" займає особливе місце, бо це книга жерців, а тому її текст, найдавніший з відомих, є і найдавнішою духовною спадщиною Європи і Азії, бо за змістом опереджає і доповнює Риквіди, священні гімни Оріїв, і давньоіранську авестійську літературу. Сюжети і стиль розповіді "Книги Велеса" про прабатьків наближені до біблейських легенд про патріархів. "Книга Велеса" спочатку зберігалась в бібліотеці Ярослава Мудрого, а потім з його донькою Анною переїхала у Францію. У Франції книги Анни зберігалися в королівській бібліотеці, як і Євангелії , написані глаголицею; пізніше в абатстві Санліс ( майже 800 років) до Великої французької революції. Під час революції, коли "старі реліквії і якісь манускрипти" стали пролетарям не потрібні, співробітник російського посольства П. П. Дубровський скупив за безцінь багато античних, єгипетських, візантійських і старофранцузьких рукописів, у тому числі і більшу частину бібліотеки Анни. В 1800 році П. П. Дубровський повернувся в Росію, де, ймовірно, з причини фінансових труднощів, продав частину свого надбання відомому колекціонеру А. І. Сукуладзеву. В колекції Сукуладзева згадується і "Книга Велеса", вирізана на дощечках, числом 45, за назвою "Патріарси". Можливо що вона мала назву: "Криниця, ІХ сторіччя, Чердиня, Олеха вишерца, про переселення старожилих людей і першу віру". Після смерті Сукуладзева його дружина Софія розпродала більшу частину колекції. Дощечки "Книги Велеса" придбали Неклюдови. Разом з дочкою Неклюдових Катериною вони попали в садибу князів Донських – Захаржевських, неподалік від Харкова. Після Жовтневої революції, під час Громадянської війни, ці дощечки були знайдені офіцером Білої армії Алі Ізанбеком, що цікавився історією. Разом з ним "Книга Велеса" попала до Брюсселю, де з 1924 року літератор (що писав на історичні теми) Ю. П. Миролюбов на протязі 16 років робив з них копії і займався дешифровкою. В 1941 році Ізанбек помирає, а його майно (близько 600 полотен разом з дощечками) реквізує гестапо, після чого доля "Книги Велеса" невідома. Подальша розповідь про "Книгу Велеса" подається московським автором Олександром Асовим в книзі "Слов’янські боги і народження Русі". Для читачів, що цікавляться подробицями, неважко і корисно познайомитись з цією книгою безпосередньо, бо в подальшій розповіді увага буде зосереджена на двох сюжетних лініях: історичному перебігу подій і на будові світогляду наших пращурів. Події, описані в Книзі Велеса, захоплюють відрізок часу тривалістю в 26000 років – в рік Сварога. Це час прецесії осі нашої планети, її руху відносно дванадцяти зодіакальних сузір’їв. 26000 років тому Земля зазнала значних кліматичних змін. Прабатьківщина оріїв – острови в Льодовому океані – стала непридатною для житла. Зважаючи на незмінність потоку сонячної енергії на Землю на протязі сотень мільйонів років, зміну кліматичних умов можна пояснити лише зміною положення полюсів планети. За однією версією змінився нахил осі обертання , за іншою версією змінила положення земна кора відносно осі обертання В результаті цих змін на Прабатьківщині оріїв установились полярні умови. Попереднє положення північного полюса, ймовірно, містилася в Атлантичному океані, південніше екватора, а південного - на Далекому Сході, північніше екватора. В той час лінія екватора, швидше за все, проходила через Нову Зеландію на острови Шпіцбергена. Та близько 26000 років тому Північний Полюс перемістився на Північ, в район Великих озер Канади. Почалось обледеніння Європи, яке сягало межі від Карпат до Уралу. Натомість в Сибіру були досить пристойні умови для життя таких великих тварин, як мамонти, про існування яких не могло бути і мови при глибоких снігах та тривалих лютих морозах. Одночасно з кліматичними змінами відбувалась міграція всього живого, в тому числі і наших предків. Відступаючи перед льодовиком вони дійшли до Причорномор’я і Прикаспію, де і знайшли собі нову Батьківщину. Близько 12000 років тому на планеті відбулись чергові зміни. За легендами Земля захопила свого супутника Місяця, можливо відбулась інша космічна подія. Так чи інакше, але Північний полюс зайняв сучасне положення, відбувся всесвітній потоп, загинула Атлантида , розтанув Європейський льодовик, похолодало в Сибіру, загинули мамонти і деякі інші види тварин. Біля Чорного моря виникає перше державне утворення – Аратта, що залишила після себе протошумерський клинопис на глиняних дощечках в Румунії та на брилах Кам’яної могили біля Мелітополя. В VI тис. до н.е. нове похолодання змушує частину аріїв шукати кращої долі далеко від Батьківщини – в Інських краях (Західному Китаї та в Індії). В IV тис. до н.е після катастрофічного потопу частина аріїв (племена русів) з Західного Китаю повертається до Дону і Придніпров’я. Тоді ж, або дещо пізніше, через Іран і Кавказ на Батьківщину, після страшного землетрусу в Пенджабі, повертаються арії з Індії. Вони будують ряд міських поселень, створюють державу Руськолань по лівому березі Дніпра, по Дону і Кубані. За 2.5 тис. до н.е. під тиском Китайської імперії арії назавжди залишають Семиріччя і відходять на Південь і Захід. Частина з них через Іран і Афганістан іде до Індії, відновлюючи там культуру Риквід, частина через Вавілон, Малу Азію і Грецію виходить до Карпат. Ще одна частина через Поволжя (Одін і Рус) повертається до північного Причорномор’я. В кінці I тис. до н.е. карпатські слов’яни (племена Кия і Щека) поновлюють Руськолань, та вже в IV–V ст. н.е відходять знову до Карпат. На зміну Руськолані приходить держава антів, а згодом Київська Русь. Пращури русів втрачають віру батьків і приймають християнство. Закінчується Коло Сварога і завершуються події описані в Книзі Велеса. Та перш ніж читач перейде безпосередньо до сюжетної лінії "Книги Велеса", необхідно звернути увагу на одну особливість цієї книги. Коли мова йде про ту чи іншу історичну особу, то необхідно мати на увазі, що під іменами Руса, Орія, Скіфа і т.п. слід розуміти назву народу, племені, чи роду. Князь, що очолював свій рід, отримував і ім’я свого роду, а тому за "Книгою Велеса" відомі кілька Русів , кілька Оріїв і т.п. Основний зміст "Книги Велеса" викладено дуже конспективно, але в завдання автора і не входив детальний опис подій, висвітлених в книзі в їх послідовності. Головне завдання полягало в зрозумілому викладенні історії оріїв і в тому, щоб донести до читача сутність "Космосу слов’ян".
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Русь Велесова» з дисципліни «Русь»
