ЗАКОНИ, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ ОКРЕМІ ПИТАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ
Видавнича справа в силу багатоманітності та комплексності своєї специфіки пов'язана з багатьма іншими сферами суспільних відносин. Книга, інші види друкованої продукції є реальним активним чинником соціального та економічного розвитку суспільства. Отже, діяльність видавничо-поліграфічного комплексу, його взаємодія з іншими галузями регулюється не тільки законодавством про видавничу справу, а й враховує вимоги досить широкої групи суміжних законодавчих актів, які за предметом регулювання стосуються різноманітних правовідносин, що виникають у процесі здійснення видавничої справи. "Основи законодавства України про культуру" від 14 лютого 1992 року регулюють суспільні відносини у сфері створення, поширення, збереження та використання культурних цінностей. Закон визначає основні принципи культурної політики в Україні, які поширюються і на видавничу справу, зокрема: */ утвердження гуманістичних ідей, високих моральних засад у суспільному житті, орієнтація як на національні, так і на загальнолюдські цінності, визнання їх пріоритетності над політичними і класовими інтересами; / гарантування свободи творчої діяльності, невтручання у творчий процес з боку держави, політичних партій та інших громадських об'єднань; / рівність прав і можливостей громадян України незалежно від соціального стану та національної приналежності у створенні, використанні та поширенні культурних цінностей; / забезпечення умов для творчого розвитку особистості, підвищення культурного рівня та естетичного виховання громадян; / всебічне міжнародне культурне співробітництво.
В
Діяльністю у сфері культури згідно Закону є: / створення, розповсюдження і популяризація творів літератури та мистецтва; / збереження та використання культурних цінностей; / естетичне виховання. Держава гарантує свободу творчості, вільний вибір видів культурної діяльності. Втручання у творчий процес, цензура у сфері творчої діяльності не допускаються. Закон встановлює, що працівником культури є особа, яка працює в закладах, підприємствах, організаціях і установах культури,засобахмасовоїінформації,видавництвах,товариствах, фондах та інших культурно-освітніх громадських об'єднаннях і пройшла відповідну атестацію. В Україні гарантується розвиток мережі різних за видами діяльності та формами власності закладів, підприємств та організацій культури: театрів, філармоній, професійних творчих колективів, кіностудій, організацій телебачення, радіомовлення, коновідеопрокату, видавництв, редакцій, музеїв, художніх галерей (виставок), бібліотек, архівів, клубних закладів, кінотеатрів, цирків, парків культури та відпочинку, навчальних закладів і наукових установ, позашкільних закладів естетичного виховання і дозвілля дітей та юнацтва, дизайнерських, реставраційних центрів І майстерень, історико-культурних, архітектурних заповідників, заповідних територій тощо. До повноважень державних органів у сфері культури Закон відносить, зокрема, встановлення державних замовлень на випуск літератури, творів мистецтва. Закон "Про мови в Українській РСР" від 28 жовтня 1989 рокувизначає,щодержавноюмовоювУкраїнієукраїнськамова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя. Згідно Закону акти найвищих органів державної влади та управління в Україні приймаються українською мовою і публікуються українською і російською мовами; мовою офіційних засобів масової інформації є українська мова. Офіційні назви державних і громадських органів, підприємств, установ і організацій утворюються і подаються українською мовою. Назви населених пунктів, річок, інші топоніми 35
ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СЛРАВУ_ .ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ
утворюються та подаються українською мовою. Відтворення українських топонімів іншими мовами здійснюється у транскрипції. Картографічні видання, призначені для використання в Україні, готуються і публікуються українською мовою. Водночас держава створює необхідні умови для розвитку і використання мов інших національностей, забезпечує вільне користування російською мовою. З метою широкого ознайомлення громадян з досягненнями світової культури держава забезпечує переклади українською мовою та іншими національними мовами і видання художньої, політичної, наукової та іншої літератури. Закон України "Про обов'язковий примірник документів" від 9 квітня 1999 року визначає загальні принципи державної політики у сфері поповнення національного інформаційного фонду України обов'язковим примірником документів; регулює інформаційні відносини, пов'язані із функціонуванням системи обов'язкового примірника документів; встановлює обов'язки і права виробників та одержувачів документів. До обов'язкового примірника документів належать такі їх види: / видання текстові, нотні, картографічні, образотворчі; / видання електронні; / видання, аудіопродукція та інші документи для сліпих; / аудіо-, візуальна, аудіовізуальна продукція (кіно-, відео-, фото-, фонодокументи); / нормативно-правові акти у сфері стандартизації, метрології та сертифікації; / патентні документи. Одержувачами обов'язкового безоплатного примірника документів є: Книжкова палата України, національні, у тому числі спеціалізовані, всеукраїнські, універсальні та галузеві бібліотеки, Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади у галузі інформації, на які покладена функція державної реєстрації засобів масової інформації та ведення Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції, та деякі інші установи. 36
Виробники документів мають право на безоплатне: / опублікування одержувачами документів бібліографічної Інформації про виготовлені виробниками документи у виданнях державної бібліографії і централізованої каталогізації сигнальної та реферативної інформації; </ занесення бібліографічної інформації до автоматизованих банків даних; / отримання фактографічних даних щодо документів, які зберігаються одержувачами документів, та їх тимчасове використання з виробничою метою. Закон передбачає відповідальність за порушення законодавства про обов'язковий примірник документів. Закон України "Про освіту" від 23 травня 1991 року визначає повноваження Міністерства освіти України як центрального органу державної виконавчої влади, що забезпечує випускпідручників,посібників,методичноїлітератури. Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року надає релігійним організаціям у порядку, визначеному чинним законодавством, право для виконання своїх статутних завдань засновувати видавництва, поліграфічні, виробничі та інші підприємства. Закон України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 року встановлює, що для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані об'єднання громадян користуються правом: / розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі; / засновувати засоби масової інформації. Політичні партії, створювані ними установи і організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, та займатись господарською та іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів. Закон України "Про захист суспільної моралі" від 20 листопада 2003 року встановлює правові основи захисту суспільства від розповсюдження продукції, що негативно впливає на суспільну мораль. Закон забороняє у будь-якій формі виробництво та обіг в Україні продукції порнографічного характеру. Критерії 37
ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ^ .ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ
уповноваженим органом виконавчо" а Н 0 В Л Ю Ю Т Ь С Я спеціально У засобах масової інформації забороняється використовумистецтв. лади у сфері культури та вати в рекламі текстову, візуальну чи звукову інформацію, що Виробництво та обіг у будь Я к' и гЬ • здатна спричинити шкоду моральному здоров'ю населення, РМ ПР ДУКЦІ1 е ного характеру та продукції; що міста ° ' ° Р°™чЗакон України "Про рекламу" від 3 липня 1996 року визта жорстокості, дозволяються вик ^^ Є Л Є М е н т и наси льства пачає основні засади рекламної діяльності в Україні. У Законі ЧН За у м о в и обмежень, встановленим чя™« ° Дотримання сформульовано загальні принципи реклами, а саме: законність, 9„/г„ -^конодавством . х, є_ _ Забороняється виробництво т точність, достовірність, використання форм і засобів, які не Ції, яка: Р ЗЛ0всюдження продук- завдають споживачеві реклами шкоди. ^ пропагує війну націонал •• Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами зміну шляхом насильства кон ^релігійну ворожнечу, та має відповідати принципам добросовісної конкуренції. Іншита словами, реклама не повинна суперечити правилам, торговим пропаде фашизм та неофашизм; иного ладу або тери- миіншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. У ректоріальної цілісності Україниламі не можна використовувати чужі позначення та назви то/ про ф б ~ ^ 6 ть за націо- варів, дискредитувати інших підприємців, поширювати неправдиві відомості, які можуть завдати шкоди їх діловій репутації. До націоВажливим є положення про те, що реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуV принижує особистість, є проявом фізичних вад (каліцтва), з, знущання з приводу маністичні, моральні норми, нехтують правилами пристой/ пропагує невігластво, ності. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди. Згідно Закону в рекламі забороняється, зокрема: / поширювати інформацію щодо товарів, виробництво н а яких заборонено законом; і/ вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, чи світовим мистецтвом, на обіг н **'ЯШ В И З н а н і класичним 0 В И Х на пуб расової та національної належності, статі, освіти, політичних публіцистичних освітніх іі ' УКОВ(> поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером заняття, місцем проживання, а також такі, що Закон визначає умови продажу і розповсюдження друкодискредитують товари інших осіб; ваної продукції сексуального чи еротичного характеру. Зокрема, забороняється: >ґ подавати відомості або закликати до дій, які можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей чи довкіллю; / розповсюдження друкованої продукції еротичного чи і/ використовувати засоби і технології, які діють на сексуального характеру без належних вихідних даних, а таПІДСВІДОМІСТЬ споживачів реклами; кож індивідуальними розповсюджувачами; / використовувати або імітувати зображення Державно/ реклама такої продукції у вікнах, вітринах та інших місцях загального огляду; го Герба України, Державного Прапора України, звучання Державного Гімну України, зображення державних символів / залучення до продажу друкованої продукції еротичного інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні чи сексуального характеру неповнолітніх.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАКОНИ, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ ОКРЕМІ ПИТАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ» з дисципліни «Видавнича справа: законодавчі засади, нормативне регулювання»
