Виявлення аномалій, геохімічне районування і картування
При виявленні аномалій необхідно визначити величину міні мального чи максимального аномального вмісту або верхню і ниж ню межу звичних відхилень його відносно фону. З метою недопу щення суб’єктивних помилок ці роботи належить виконувати стро го методично. Дуже важливо правильно об’єднати в одну вибірку певну групу проб. Найчастіше при формуванні таких вибірок вра ховується ландшафтно-геохімічне районування територій. У по
дальшому при обробці результатів еколого-геохімічних досліджень користуються методами математичної статистики. Зазвичай для кожної вибірки розраховують фоновий вміст до сліджуваних елементів чи їх сполук та три значення аномального вмісту (для ізольованих аномальних точок, а також для двох і де в’яти корелюючих точок відбору проб). На картах відбору проб, складених обов’язково на ландшафтно-геохімічній основі, прово дять поелементну розноску (кожний елемент позначають на окремій карті). Після цього проводять безпосереднє виділення аномалій. Кож ну пробу з концентрацією, рівною чи більшою аномальної для оди ничної проби, наносять на карту, проби з вмістом, аномальним для двох корелюючих проб, складають аномалію, якщо їх поруч не менше як дві, або якщо поруч знаходиться проба з аномальним вмістом для одиничних проб. Проби із вмістом, аномальним для дев’яти корелюючих проб, складають аномалію лише у тому ви падку, якщо їх кількість (разом із пробами, що мають більш висо кий вміст) не менше дев’яти. У межах великих аномалій можуть знаходитись окремі проби, що мають фоновий вміст. При виділенні від’ємних аномалій на картах аналогічно позна чаються проби із вмістом, що дорівнює чи нижчий розрахунково го аномального. На практиці для кожного елемента (сполуки) складають окрему карту, а потім виготовляють одну зведену, на якій крім окремих аномалій різних елементів чи сполук доцільно виділити аномальні зони. Вони являють собою ділянки з просторово зближеними ано маліями декількох елементів, утворення яких може бути обумовле не одними і тими ж причинами. У випадку складної ландшафтно-геохімічної будови досліджу ваного району, особливо при суттєвих змінах антропогенних на вантажень, крім карт аномалій та аномальних зон, доцільно виго товити карти фонового вмісту. Такі карти складаються окремо для кожного елемента. Біогеохімічні зони і провінції України. Початок біогеохімічному районуванню в нашій країні у свій час було покладено акад. Власюком П. А. і його співробітниками. За вмістом рухомих форм мікроелементів на території України виділено чотири геохімічні зони - західну, північно-східну, центральну і південну (табл. 25.1).
Таблиця 25.1. Вміст рухомих форм елементів у ґрунтах геохімічних зон України, мг/кг сухого ґрунту Зона Елемент західна північносхідна І 1,70...1,96 0,46...3,10 цент ральна південна Еталонна зона
знижений у окремих місцях місцями знижений до 1,13...3,22 0,05...0,35 знижений в окремих місцях місцями підвищений до 636 у солонцях і солон чаках 5,8...15,4 0,6...3,0 (по Ковальському В. В.) 40...300 (по Ковальському В. В.) 15...60 (по Ковальському В. В.) 7...30 (по Ковальському В. В.) 30...70 (по Ковальському В В.) . 6,3...20,5 (по Виноградову О. П.)
Со гп Си
1,13...3,22 0,18... 1,51 М ІС Ц Я М И
1,13...3,22 0,05...0,35 менше 5
Мп
М ІС Ц Я М И
менше 142
В
0,18...1,03
0,18...2.30
Як видно із наведеної таблиці, найнижчий вміст рухомих форм життєво необхідних мікроелементів виявлено у ґрунтах західної і північно-східної геохімічних зон, до яких належить відповідно Рівненська, Волинська, Львівська, Тернопільська, Чернівецька, Іва но-Франківська, Закарпатська області та північні райони Сумсь кої, Чернігівської, Київської, Вінницької областей, Житомирська і Хмельницька області. У зазначених геохімічних зонах України ви явлено біогеохімічні зони і провінції мікроелементної недостатності. Подібні біогеохімічні зони і провінції є також і в центральній та південній геохімічній зонах України, проте дефіцит мікроелементів у ґрунтах цих зон трапляється значно рідше і менш виражений. Тоб то, за вмістом засвоюваних форм мікроелементів у ґрунтах і вододжерелах до найбільш неблагополучних зон України слід віднести поліську і карпатську зони. Ґрунти західних біогеохімічних провінцій Полісся України (по ліські райони Волинської і Рівненської областей) характеризують ся низьким вмістом рухомих форм І (1,26... 1,96), Со (1,13...3,22), Zn (0,18...1,51), Си (2,7...3,8) і Мо (0,12...0,14) мг/кг сухого ґрунту. Ґрун тові води мають н и зь к и й вміст І (1,16. ..4,13 мкг/л) у вододжерелах Ковельського і Ратнівського районів Волинської області (Судаков, 1989).
Рядом дослідників виявлено низький вміст рухомих форм мікро елементів в агроландшафтах біогеохімічних провінцій карпатської зони України. Львівська область відноситься до регіону, бідного на І, Со, Си, Zn, Мо, Г. Ґрунти і вододжерела Закарпатської об ласті бідні на І, найнижчий рівень його в Полонинських горах. У ґрунтах передгірських районів Івано-Франківської області містить ся 2,1 мг/кг І. Картування еколого-геохімічних аномалій При еколого-геохімічній оцінці територій велике значення мають картографічні матеріали. У 1989 р. в Китаї був опублікований атлас, який містить дані про біогеохімічні ендемії та їх зв’язок з різними географічними факторами оточуючого середовища. На 194-х сторінках атласу розміщено чудово виконані карти, де показано поширення хвороб Кашина-Бека (синонім - уровська хвороба; від р. Уров у Забай каллі, де хвороба значно поширена), кретинізму, ендемічного зобу і флюорозу, поданий ілюстративний матеріал (рентгенограми, патоморфологія і гістологія, фотографії хворих осіб, типових ланд шафтів, у яких трапляються вогнища хвороб) статистичні дані та пояснювальний текст. Українські медики-географи під керівництвом Синяка К. М. у 1989 р. також опублікували Атлас ризику ураження сибірською язвою, правцем, туляремією та іншими хворобами, в якому уза гальнили результати багаторічних польових і експерименталь них досліджень стійкості збудників зазначених хвороб у ґрунті з врахуванням його агрохімічних, гідрологічних, фізико-хімічних властивостей. На кожну область України видано окрему книгу Атласу, де міститься серія карт у масштабі 1:75000.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Виявлення аномалій, геохімічне районування і картування» з дисципліни «Геофізична екологія»
