Особливості поширення хімічних елементів у біосфері
При геохімічній характеристиці біосфери, як цілісної системи, необхідно оперувати статистично допустимими середніми значен нями, які властиві окремим її компонентам: земній корі, океану, педосфері і т. д. В гой же час хімічний склад кожного конкретного, реально існуючого природного об’єкта (гірської породи, річкової води, грунту в певному місці) обов’язково має відмінні ознаки від складу аналогічних об’єктів у іншому місці. Геохімічна неод норідність простору біосфери є не окремим випадком, а її харак терною властивістю, на що впливає велика кількість незалежних причин. Однак, середній вміст хімічних елементів являє собою нор му - геохімічний фон ляя даного об’єкта навколишнього природ ного середовища. На геохімічному фоні даного типу об’єктів ви діляються геохімічні аномалії. В екологічній геохімії аномалією є відхилення від еколого-геохімічних норм, властивих певному району, геохімічному ландшафту або типу ґрунту, водам, видам рослин, тваринним організмам і т. д. Геохімічна неоднорідність найбільш чітко проявляється на по верхні земної кори у зв’язку з неоднаковим складом гірських порід. Власне геохімічною аномалією вважаються ділянки зі значно підвищеним чи зниженим (у порівнянні з фоном) вмістом хімічних елементів чи ізотопів одного і того ж елемента. Елементи, за вмістом яких виявляють аномалії, називають елементами-індикагорами. На вміст у рослинах цілого ряду елементів (в першу чергу ме талів: РЬ, Си, Тп, Мо та ін.), крім в и д о в и х ознак, суттєво вплива ють геохімічні (ландшафтно-геохімічні) умови зростання. При цьо му особливий вплив має склад ґрунту. Оскільки основна частина мінеральних речовин у рослини надходить через кореневу систему з ґрунтового розчину, то надлишок чи недостача певних елементів у ґрунті впливає на їх вміст у рослинах. Суттєве підвищення концентрації певних хімічних елементів на окремих ділянках біосфери призвело до еволюційної здатності де яких рослин розвиватись лише при високому вмісті цих елементів. Такі рослини отримали назву рослин-індикаторів. Серед них ви
діляють універсальні і локальні. Перші ростуть виключно в райо нах із підвищеним вмістом конкретного елемента. Локальні ж часто широко розповсюджені і лише в окремих районах, при пев них ландшафтно-геохімічних умовах стають індикаторами підви щених концентрацій хімічних елементів, тобто індикаторами заб руднення оточуючого середовища (Алексеенко, 2000). Об’єктивною кількісною геохімічною характеристикою земної кори є середній вміст хімічних елементів, який показує долю (%) даного елемента у масі земної кори (кларки). Користуються тер мінами кларки масові, кларки атомні, кларки об’ємні та кларки кон центрацій. За особливостями поширення елементів геохімічні аномалії мо жуть бути додатні і від’ мні. Перші характеризуються підвищени є ми концентраціями елементів-індикаторів, другі - пониженими. Не дивлячись на те, що одними із перших були виявлені несприятливі райони через недостачу в їх межах хімічних елементів Йоду і Флюору, природним від’ємним аномаліям в еколого-геохімічній оцінці територій поки що не надається достатньої уваги. Це в певній мірі пояснюється тим, що, зазвичай, несприятливі еколого-геохімічні умови виникають при забрудненні, а під ними розуміють збільшен ня концентрацій певних елементів чи їх сполук. Варто пам’ятати, що від’ємні техногенні аномалії виникають не лише при вилуговуванні елементів. Наприклад, контрастні від’ємні біогеохімічні аномалії Мо виникають при досить значному підви щенні в ґрунтах особливо токсичного у даному випадку елементу РЬ. У ґрунтах над окиснювальними металами зменшується вміст оксиґену. За від’ємними аномаліями елементів навіть проводять по шуки покладів корисних копалин.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Особливості поширення хімічних елементів у біосфері» з дисципліни «Геофізична екологія»
