У природі є циклічні процеси в 1 рік (1 колообіг Землі навколо Сонця), 1 день (1 оберт Землі навколо своєї осі), 1 місяць (біля 28 днів - 1 оборот Місяця навколо Землі), але немає процесу з періо дом 1 тиждень. Умовно тиждень можна уявити як 1/4 синодичного періоду обер тання Місяця, або ж лунного місяця (періоду від одного молодого місяця до іншого), що включає 4 фази: молодика, першу чверть, повний місяць, останню чверть. Місяць також виявляє свій вплив на умови нашого існування. Це і світловий вплив уночі, особливо в повню, і гравітаційний, що викликає припливи. Ще Пліній Старший (23 чи 24 - 79) писав: “Всепроникаючу силу Місяця добре відчують і рослини, і тварини, і людина”. Вже в писаннях древніх лікарів, філософів, істориків, поетів є думки про зв’язок між фазами Місяця і явищами органічного світу Землі. Строго кажучи, тиждень варто було б віднести до штучно за проваджених періодів, адже з 12 місяців року лише лютий невисокосного року має ціле число тижнів. У відомого іудейського історика Йосифа Флавія (кінець І ст.) є такий цікавий запис: “Немає ні одного міста, грецького або ж вар варського, на яке не поширювався б наш звичай утримуватися від роботи на 7-й день”. В історії людства були 3-, 4-, 5-, 6-ти денні тижні. Древні римля ни жили за 8-денним тижнем. У Франції в період революційного Конвенту в 1792 р. був запроваджений 10-денний тиждень, згодом відмінений Директорією Франції. Семиденний тиждень “прийшов” до нас із Древнього Вавилона. Він, очевидно, виявився найбільш близьким біологічним рит мам, а тому швидко поширився по всьому світу. П’ять видимих не озброєним оком планет, Сонце і Місяць дали назву семи дням тиж ня. Понеділок - день Місяця, вівторок - Марса, середа - Меркурія, четвер - Юпітера, п’ятниця - Венери, субота - Сатурна, неділя Сонця. Закріпленню у практиці людей палеоліту 7-денного відрізка як найбільш зручної міри часу сприяли об’єктивно існуючі чисто візу альні аналогії (фази місячного диска, 7 кольорів веселки, 7 зірок Ве ликої Ведмедиці, 7 зірок в Плеядах і т. п.). Разом із тим 7 днів вияви лися найбільш зручними для орієнтування у тривалих проміжках часу, так як відповідали природним можливостям уваги і пам’яті.
Учені експериментально встановили, що межі людської здатності переробляти інформацію частіше всього обмежуються запам’ятову ванням 7 слів, предметів чи символів, які необхідно відтворити із довгого переліку інформаційних сигналів. Якщо опитуваним за пропонують назвати будь-яке число від 0 до 9, в більшості випадків вони вибирають “магічну сімку”. Така прихильність до сімки про являється, як правило, після 9 років і залишається на все життя. Прикладів впливу 7-денних місячних фаз на живі організми зібрано дуже багато. В останні десятиріччя одержано нові дані, які підтверджують взаємозв’язок деяких багатоденних біоритмів із місячними циклами. Почала складатися селенобіологія - наукова дисципліна, що вивчає вплив Місяця на живі організми. Розв’язання питання про механізми геліо-і селенобіологічних зв’язків у біосфері тісно переплітаються з сучасними проблемами космічної метеорології, біометеорології, гравітаційної біології, з наслідками впливу слабких зовнішніх полів на біологічні об’єкти. Л. О. Котельник сформулював оригінальну гіпотезу про вплив Місяця на біосферу залежно від його відстані до Землі, фази, поло ження відносно зірок. І навіть знайшов три календарні дати, які враховували всі особливості руху Місяця і, на думку автора, харак теризували фізичний, емоційний та інтелектуальний біоритми. За його підрахунками, через 248 (точніше - через 248,728592) діб відбу вається перебудова організму по всіх трьох біоритмах. Автор на звав це число біологічнимроком. Цікаво, що ще в древньоримських рукописах виявлено записи, які велися за 248-денним календарем.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Місяць» з дисципліни «Геофізична екологія»
