Пріоритет у дослідженнях впливу сонячної активності на земні процеси належить засновнику сучасної геліобіології (від грец. Helios - Сонце) видатному ученому акад. Чижевському О. JI. (1897-1964). Його праці, написані в 20-ті...30-ті роки XX ст., були настільки нові й несподівані, що сучасники, на жаль, не оцінили їх належним чи ном. Його перу належить чудова книга “Земное эхо солнечных бурь”. О. Л. Чижсвський довів, що розвиток всього живого на Землі проходить під безпосереднім впливом факторів Космосу і цей вплив відчувається на всіх рівнях організації живих систем: від окремих організмів до популяцій і угруповань. У 1915-1924 рр. він встано вив зв’язок між 11-річною циклічністю сонячної активності і цілим рядом явищ у біосфері: епіфітотіями (масовим розвитком хвороб рослин), епізоотіями (те ж у тварин), епідеміями, пандеміями, зок рема поширенням чуми, грипу та інших хвороб (рис.23.1). Були, звичайно, й такі, хто вагався в його висновках. Довгий час учені не визнавали можливості впливу змін сонячної активності на мешканців планети в силу того, що енергетичне значення цих коливань надзвичайно мале. Проте, починаючи з 1960 р., над на уковою темою “Сонце-біосфера” розпочали активну роботу великі наукові колективи.
Поступово ге ліобіологія нако пичувала все нові й нові дані про вплив сонячної активності на біо логічні об’єкти, в т. ч. і на людину. Велике значення приділялось ви вченню взаємо зв’язку посилення сонячної актив ності з серцевосудинними захво рюваннями, які займають одне з перших місць в переліку причин передчасної смер ті людей. Потужним геофізичним “провідником”, через який здій Рис. 23.1. Зв’язок поширення холери з активністю снюється геліоСонця: верхня крива - холера в Росії за 100 років біологічний зв’я - з 1823 по 1923 рр.; нижня крива - активність зок, служить маг Сонця за той же період (11.3-річний фрагмент) нітне поле Землі. Організм людини (особливо хворої та дитини) піддається впливові збудженого магнітного поля Землі. Найбільш відчутно впливають на живі організми магнітні бурі. Дія ця досить різноманітна. У ба гатьох людей, навіть практично здорових, змінюється артеріаль ний тиск, сумарна електрична реакція мозку, електрографічна кар тина сну, скорочується загальна тривалість і ритмічна організація його. Магнітні бурі посилюють гальмівні процеси у центральній нервовій системі, уповільнюють умовні рефлекси. Ще у 1930 р. акад. Чижевський писав, що хворий організм мож на розглядати як систему, що виведена зі стану сталої рівноваги. Для таких систем достатньо імпульсу ззовні, щоб нестійкість збільшилась і організм загинув. Таким чинником можуть бути різні зміни метеорологічних і геліофізичних факторів.
Чижевський О. Л. з математичною точністю встановив, що спа лахи грипу йдуть з інтервалом в 11,3 років, із невеликими відхилен нями то в бік випередження, то відставання. Він проаналізував хвилі грипу за 500 років і зробив висновок - епідемії мають зв’язок з ак тивністю Сонця. Чим більше плям на Сонці, тим більша частота захворювань. Під час магнітних бур збільшується кількість дорожньо-транспортних пригод, що пов’язане не лише з послабленням уваги, але і з уповільненням реакції на сигнали (навіть у здорової людини вона може знизитись у 3...4 рази). На думку О. С. Пресмана, суттєву роль у біологічних системах, поряд з енергетичними взаємодіями, відіграють інформаційні. Сиг налом, що приносить інформацію для живої системи, є коливання електромагнітного поля (викликані, зокрема, змінами сонячної ак тивності). Наявність в організмі внутрішніх систем електромагніт ного регулювання дозволяє сприймати цю інформацію і адекватно реагувати на сигнали оточуючого середовища. Колосальну роль у цьому відіграє коливальних характер процесів життєдіяльності організму. Існує ієрархічна система коливань на рівні макромоле кул - молекул білку - молекул нуклеїнових кислот, пов’язаних зі змінами їх форми і ефективного об’єму. Синхронні коливання мак ромолекул призводять до певних коливань в органах, системах і організмі в цілому. Цей підхід дозволив зрозуміти як позначається на всій земній біоті пульс Сонця. Дуже чутливо реагує на зміни сонячної активності кров - і не лише на спалахи чи появу нових плям на світилові, але навіть на схід чи захід його. Як виявив М. А. Шульц, при значному збільшенні геомагнітної активності в ряді випадків зменшувалась кількість еритроцитів і гемоглобіну. Змінюються показники згортання крові, лейкоцитів і тромбоцитів. Всі ці зміни в крові, пов’язані з ростом геомагнітної активності, необхідно знати лікарям і лаборантам. Аналіз крові, взятої у пацієнта в період магнітної бурі, без внесен ня необхідних корективів, може дати недостовірні результати і по служити причиною лікарської помилки. Можна вважати доведеним фактом, що, залежно від рівня со нячної активності в час народження, є люди магнітостабільні і магнітолабільні (тобто нестійкі).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Розвиток і сучасні досягнення геліобіології» з дисципліни «Геофізична екологія»
