З магнітним полем Землі людство знайоме давно. За даними археологів, перші компаси були відомі уже в Древньому Єгипті та Древньому Китаї. Перші відомості про компаси знайдено в літо писах, написаних майже 4 тис. років тому. Магніти були відомі в Стародавній Греції і Римі. Опис найпростішого компасу в Європі з’явився в 1187 р. Ком паси відіграли значну роль в епоху великих географічних відкрит тів. Без них не відбулися б подорожі Магеллана, Колумба. У XIII ст. француз Петр Перегрій увів поняття “північний” і “південний” полюси і вдосконалив компас. Подальші дослідження показали, що магніт являє собою чорний або коричневий мінерал - магнітний залізняк, який утворюється при окисненні заліза в умо вах високої температури. Його густина (4,9...5,2)103 кг/м3. Систематичне вивчення геомагнітного поля почалося з робіт англійця У. Гільберта, який навіть виготовив модель Землі у ви гляді намагніченої кулі та написав у 1600 р. знаменитий трактат “Нова фізіологія магніту, магнітних тіл і великого земного магні ту, доведена багатьма аргументами і дослідами” (у перекладі на російську мову трактат в 1965 р. опубліковано під назвою “О магни те, магнитных телах и о большом магните - Земле”). Говорячи про мету своєї роботи, Гільберт писав, що він готується “при допомозі наочних дослідів із магнітами ... вперше проникнути у внутрішні ча стини Землі”. Твердження Гільберта про те, що Земля є намагніченим тілом із двома полюсами, було геніальним відкриттям. У 1701 р. Е. Галлей створив першу карту магнітного схилення. Приблизно в цей же час виміри схилень у різних точках Землі, три валі стаціонарні спостереження з магнітними стрілками показали, що магнітне поле змінюється не лише в просторі, але і в часі; так було відкрите змінне магнітне поле Землі. Роботами І. М. Симонова “Дослід математичної теорії земного магнетизму” (1835) та К. Ф. Гаусса “Загальна теорія земного маг нетизму” (1838) було доведено, що геомагнітне поле викликається сумарною дією магнітних частинок, які знаходяться всередині зем ної кулі, що це поле тотожне полю диполя за умови рівномірного розподілу магнітних частинок. Фактично Симонов і Гаусс заклали основи сучасного уявлення про геомагнітне поле. З кінця першої третини XIX ст. починається швидке накопичен ня і систематизація результатів спостережень й вимірювань еле ментів земного магнетизму та створюється гіпотеза про походжен ня геомагнітного поля. У XX ст. проведено величезну кількість
дослідів для пояснення природи цього поля, про механізм утворення внутрішнього і зовнішнього полів як єдиних складових геомагніт ного поля. Великий внесок у розвиток знань про магнітне поле Землі внесли М. О. Логачов, Я. І. Френкель, С. Й. Брагінський, Б. М. Яновський, В. І. Почтарьов, В. Ельзасеер, Е. Буллард та ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Розвиток знань про магнетизм Землі» з дисципліни «Геофізична екологія»
