Гравітаційне поле Землі має складну сгруктуру, зумовлену не однорідністю речовини земної кори і мантії. Тому його прийнято поділяти на дві частини: нормальне гравітаційне поле та залишко ве нормальне поле. За стандартизованим міжнародним узгодженням в якості пара метрів нормальної Землі, що має форму геоїда, вираховують нор
де г - висота точки над еліпсоїдом (м). Зазвичай на поверхні Землі значення gястановить біля 0,5 см/с2, досягаючи іноді цілих одиниць в горах і глибоководних запади нах. Аномалії сили тяжіння у вільному повітрі м. Мауна-Кеа (о. Гаваї") для г - 4214 м складає +0,669 см/с2, а в Маріанській запа дині на глибині 8740 м ga~ - 0,244 м/с2. Зазвичай значення ga відоб ражає зміну гравітаційного поля при переході від одного типу зем ної кори до іншого, вони не корелюють з положенням материків і
океанів, знак ga не змінюється протягом тисяч кілометрів. Найчас тіше спостерігається нерівність g> gaнад морськими і океанічними просторами, а над материками g < ga Подібні співвідношення між . реальними (gj і теоретичними (ga значеннями прискорення вільно ) го падіння пояснюється тим, що порівняно мала маса води океанів і морів компенсується масою гірських порід великої густини, що існує ізостазія в континентальних масштабах.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Нормальне гравітаційне поле і його аномалії» з дисципліни «Геофізична екологія»
