Осадові гірські породи, утворені із пухких відкладів, в резуль таті діагенезу зазнають у подальшому різних змін. Сукупність про цесів перетворення осадових гірських порід із часу їх виникнення до початку метаморфізму або вивітрювання називають катагене зом (від грец. каїа - рух вниз). Поняття про катагенез було введене в науку О. Є. Ферсманом і в подальшому розвинуте О. І. Перельманом. Процеси катагенезу значно поширені у верхній частині земної кори, нижче зони гіпергенезу, але вище області високих температур і тиску, яка починається в товщі осадових порід на глибині 1,5...2 км. Цей процес протікає менш активно у порівнянні з діагенезом, однак тривалість його прояву, що нерідко охоплює цілі геологічні періоди, призводить до значних результатів. Основними чинника ми катагенезу є температура, тиск і вплив підземних вод. Інтен сивність катагенезу залежить від геологічних умов і меншою мірою - складу й фізичних властивостей порід. На стадії катагенезу в по родах часто утворюється пірит, халцедон, марказит, кварц, каль цит та інші мінерали. Глини перетворюються на щільні, що не роз мокають у воді, аргіліти, піски - на пісковики тощо. При висхідних тектонічних рухах основними факторами катагенезу є підземні води, під дією яких посилюється привнесення і винесення речовин у верствах осадових порід. У разі підняття осадових товщ катаге нез змінюється вивітрюванням, при опусканні - метаморфізмом. При подальшому зростанні температури (до 200...300 °С) і тис ку (до 20...30 кПа), що зазвичай має місце у геосинклінальних ру хомих областях на глибині 7...8 км, осадові породи піддаються ще
Рис. 17.1. Відкладоутворення в морях і океанах: а - шельф; б - материко вий схил і підніжжя; в - глибоководний жолоб; г - ложе океану
Під впливом фізико-хімічних агентів атмосфери, гідросфери, літосфери при невисокій температурі і тискові, близькому до ат мосферного, та за участі живих організмів після стадії седиментогенезу відкладів починається формування осадових порід. Процес перетворення пухких відкладів у гірську породу називається діаге незом (від грец. dia - пере, genesis - утворення, виникнення). Зміни осадів розпочинаються вже на стадії їх накопичення. При діагенезі у відкладах, насичених водою, відбуваються на ступні процеси: розчинення і видалення нестійких мінералів; утво
більш глибоким змінам. Ця стадія змін осадових порід називається метагенезом (від грец. meta - після). Він фактично є початковою стадією метаморфізму. Під час метагенезу глина перетворюється на глинисті сланці, пісковики - на кварцити, вапняки - на мармур тощо. Сукупність процесів утворення і наступних змін осадових гірських порід називають літогенезом (від грец. lithos - камінь). Залежно від умов літогенез може протікати по різному. Вважа ють, що визначальною умовою літогенезу є клімат, проте важливу роль також відіграють особливості рельєфу і тектонічний режим. Виділяють три типи літогенезу: нівальннй (льодовиковий); гумід ний (літогенез помірно вологої, вологої субтропічної і тропічної зон); аридний, або пустельний. Мінералогічний склад осадових порід дуже різноманітний і ви значається складом материнських порід, внаслідок руйнування яких вони утворились, та фізико-хімічних особливостей середовища, в якому вони формувалися. Найпоширенішими мінералами мате ринських порід є кварц, польові шпати, слюди. Типовими осадо вими мінералами, які відсутні в магматичних породах, є сульфати, глинисті мінерали тощо. В складі осадових порід містяться рештки рослин і тварин. Час то вони є основною складовою породи (органогенні вапняки, діа томіти, торф, вугілля тощо). Хімічний склад осадових порід близький до хімічного складу магматичних порід. Основними компонентами є оксиди Силіцію, Алюмінію та Феруму. Оскільки осадові породи зазнають впливу оксиґену, то в них більше оксидів, а в магматичних породах більше закисів Феруму. Визначення текстури і структури осадових порід часто викли кає великі труднощі. Структура, найперше, визначається розміра ми і формою складових частин породи (розмір, форма зерен, вели чина уламків тощо), а текстура - різними видами шаруватості, яка відображає нерівномірний процес накопичення осадів, хоча окремі породи (наприклад, коралові вапняки) позбавлені її. Найхарактер нішими текстурами осадових порід є верствувата, однорідна (з хао тичним, безладним розміщенням мінеральних зерен) і пориста. Верствуватість залежно від умов нагромадження осадів може бути го ризонтальна, коса і хвиляста.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Післядіагенетичні зміни осадових порід» з дисципліни «Геофізична екологія»