Продукти вивітрювання, дефляції та коразії потужними пото ками повітря можуть переноситись на значні відстані. Дальність їх перенесення залежить від сили вітру, форми рельєфу поверхні, розмірів часток. На найбільшу відстань переносяться пилуваті частинки - даль ність їх перенесення практично необмежена. Пилюка пустель Афри ки сильними пасатними вітрами переноситься в західному напрямку на відстань 2000...2500 км і більше, складаючи місцями помітну до мішку в опадах Атлантичного океану. Учасники першої експедиції Колумба були дуже здивовані, коли на палуби їх каравел посеред безмежного океану випала червона африканська пилюка. У 1863 р. на Канарських островах випав пиловий дощ, маса якого оцінювалась у 10 млн т. Відомі випадки, коли еолова пилюка Са хари досягала різних країн Західної Європи. У південно-східних Ка ракумах протягом 40...50 днів (іноді більше) за рік дме сильний вітер “афганець”. На території Афганістану він захоплює величезні кількості піску та пилюки і переносить їх через Амудар’ю на тери торію Каракумів. Повітря при цьому буває настільки насичене піском і пилюкою, що зовсім не видно Сонця. Північноафриканський сироко періодично висушує узбережні райони Середземного моря. Виявлено, що тонкі пилуваті високодисперсні частки, потра пляючи у тропосферу, утворюють аерозолі. Середня тривалість перебування у тропосфері теригенних (від лат. terra - земля, суша) аерозольних часток - 5...7 днів; потім вони вимиваються атмосфер ними опадами. З цієї причини на поверхні високогірських льодо виків постійно осідає тонка атмосферна пилюка. Дивно те, що у тропосфері над континентами постійно підтримується однакова кількість аерозолів. Таким чином, між поверхнею суші і тропосфе рою безперервно відбувається циклічна міграція дрібних твердих часток. Проведені розрахунки показали, що з поверхні усієї світо вої суші вітром за рік сумарно захоплюється понад 5 млрд т тонких твердих часток. Із цієї кількості приблизно 4 млрд т повертається з атмосферними опадами на поверхню континентів, а понад 1,5 млрд т випадає на поверхню Світового океану і згодом входить в склад морських відкладів (Добровольский, 2001). Більш важкі частки переносяться, як у повітрі, так і пересуваю чись, перекочуючись по земній поверхні, іноді переміщуючись стрибкоподібно. Під час сильних бур пісок і дрібний щебінь мо жуть підніматися на висоту 2 м і більше. У пустелях пісок перено
ситься тільки сильними бурями, а за тихої погоди та в разі слабких вітрів піски нерухомі. Барханні піски, позбавлені рослинності, ру хаються під впливом сильних вітрів. Смерчі (торнадо) можуть за смоктувати великі маси піску і переносити їх на відстані до сотень кілометрів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Транспортна роль вітру» з дисципліни «Геофізична екологія»
