Єдиної загальноприйнятої класифікації метаморфічних гірських порід немає. В основу їх класифікації покладено хімічний і мінера логічний склад, текстуру й структуру, а також види метаморфізму.
Мінеральний склад дає змогу встановити температуру і тиск мета морфізму; за текстурою і структурними особливостями з’ясовують глибину і способи метаморфізму; за хімічним складом - характер первинних порід. Проте це не завжди вдається. Породи регіонального метаморфізму представлені трьома гру пами: породи прогресивного метаморфізму: гнейси, амфіболіти, екло гіти; породи регресивного метаморфізму: слюдяні сланці, кварцити, мармури; породи ультраметаморфізму: мігматити, гранітогнейси. Гнейси є найбільш поширеними серед метаморфічних порід і становлять біля 65 % всієї їх кількості. Складаються вони з польо вого шпату, кварцу, слюд, рогової обманки, піроксенів. Якщо ці породи утворились при метаморфізмі вивержених порід (гранітів, гранодіоритів), то їх називають ортогнейсами, а при утворенні із осадових порід - парагнейсами. Від гранітів вони відрізняються характерною гранобластовою структурою і смугастою текстурою. З гнейсами пов’язані родовища граніту і слюд. Гнейси становлять основу платформ і щитів. Використовуються як будівельний мате ріал. Амфіболіти утворюються у результаті глибоких перетворень як вивержених порід середнього і основного складу (базальти, діо рити, габро), так і осадових порід (мергелів, доломітових глин). Мають гранобластову структуру і масивну текстуру. Значно по ширені серед порід докембрійських платформ і щитів, складаючи біля 20...25 % всієї маси метаморфічних порід. Слюдяні сланці є продуктами метаморфізму глинистих порід. Складаються з біотиту, кварцу й мусковіту, іноді містять домішки гранату і дистену. Структура - бластова, порфіробластова, тексту ра - сланцювата. Кварцитиє характерними представниками метаморфічних порід. Утворення кварцитів пов’язане з метаморфізмом осадових піщаних порід. Мають гранобластову структуру, текстура - смугаста й ма сивна. У їх складі значно переважають зерна кварцу, у вигляді домі шок містяться польові шпати, слюди, амфіболіти, піроксени. При високому вмісті у вихідних породах мінералів групи оксидів феруму утворюються магнетитові (залізисті) кварцити. Великі поклади за лізистих кварцитів (джеспілітів) є у Кривому Розі. Давно відомі ро довища кварцитів у районі м. Овруча (Житомирщина), які викорис товувались в будівництві ще за часів Київської Русі.
Мармури - продукти перекристалізації вапняків та мергелів. Головним мінералом є кальцит. Кольори різноманітні, вони зале жать від наявності домішок. Текстури - масивні, іноді смугасті; структури - від дрібнозернистих до крупнозернистих. При пере кристалізації осадових порід, багатих бокситами (сполуками алю мінію), утворюються корундові породи, основними мінералами в яких є корунд і магнетит. Гранітогнейси- продукти глибокої переробки первинних порід в ході ультраметаморфізму. Зовні ці породи здебільшого нагаду ють типові граніти, однак містять окремі релікти неповністю пере плавлених первинних порід. Структури - кристалобластові; тек стури - від масивних до смугастих; забарвлення сіре, різних відтінків. Головні мінерали - кварц, слюди, польові шпати, іноді піроксени і амфіболи, рутил, циркон та ін. Серед метаморфічних порід локального метаморфізму виділя ють: породи контактово-термального метаморфізму: глинисті сланці, слюдисті сланці, роговики, мармури; породи автометаморфізму: грейзени, вторинні кварцити, серпен тиніти; породи контактового метаморфізму: скарни; породи динамометаморфізму: катаклазити, мілоніти, тектонічні брекчії. Вихідним матеріалом для глинистих сланців є різноманітні гли ни. Мають дрібнозернисту структуру та сланцювату текстуру. Крім типових глинистих матеріалів, у них присутні типово-метаморфічні - андалузит, слюди, дрібні зерна епідоту, хлориту і кварцу. Грейзени формуються переважно в зонах ендоконтактів магма тичних гранітоїдних порід при досить високих температурах (300...500 °С). Структури середньо- і крупнозернисті; текстури гранобластові, масивні. Складені грейзени здебільшого кварцом, мусковітом, турмаліном, флюоритом, топазом. З грейзенами час то пов’язані великі родовища літію, урану, берилію, торію тощо. Серпентиніти є продуктами автометаморфізму ультраосновних олівінових порід під дією гідротермальних розчинів порівняно не високої температури (200...400 °С). Мають щільні, тонкозернисті чи волокнисті структури, текстури - реліктові, неоднорідно зер нисті. З серпентинітами пов’язані родовища азбесту, тальку, хро міту, а також нікелю, платини, кобальту, міді та ін. Катаклазити виникають у зонах розломів гірських порід. Вони мають вигляд сильно подрібненої перетертої маси. Можуть утво-
рюватись за рахунок будь-яких порід, однак здебільшого форму ються в гранітах, габро, діоритах. Структури - катакластичні, тек стури - реліктові, сланцюваті. Мілдніти- ще більш подрібнені, ніж катаклазиги, породи. Фор муються на контакті окремих блоків земної кори, які переміщуються один відносно іншого з утворенням тонкозернистої спресованої маси. З нових мінералів тут можуть утворюватися лусочки хлори ту, серициту, епідоту, кварцу та інших мінералів. Текстури - сланцю ваті, іноді реліктові, структури - катакластичні. Тектонічнібрекчії- породи, складені з уламків первинних порід. Вони також утворюються в зонах тектонічних переміщень окре мих блоків гірських порід. На відміну від катаклазитів і мілонітів у них збереглися великі уламки первинних порід, які зцементовані дрібнозернистою фракцією вихідних порід. Перші дослідження по визначенню середнього складу метамор фічних порід провели О. Б. Ронов і О. О. Ярошевський (1967). Вони отримали наступні величини середнього вмісту основних компо нентів у загальній масі метаморфічних порід (%): Si02- 63,72; А12 , -15,12; СаО - 3,88; FeO - 3,48; К20 - 3,21; MgO 0 2,91; Na20 - 2,87; Fe20 3- 2,13; С 02- 1,05; ТЮ, - 0,74; Р20 5- 0,22; М пО-0,11; Н20 - 0,56. Згідно цих підрахунків, приблизно 2/3 всіх метаморфічних порід становлять гнейси, 17 % - амфіболіти, біля 15 % - кристалічні сланці, мармури - 2,5 %.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Класифікація і поширення метаморфічних порід» з дисципліни «Геофізична екологія»
