Нинішнє покоління людей живе в складний з точки зору еколо гічної науки час. Для того, щоб зрозуміти закони екології і уявити подальші можливі наслідки співіснування людини з природою, не обхідно пізнати сутність тих умов, за яких виникали і зазнавали подальшої еволюції живі організми, вплив умов навколишнього середовища на виникнення нових форм життя. Взаємовідносини між живою і неживою природою є надзвичай но складними. Всі геосфери Землі взаємопов’язані, між ними здійснюються найрізноманітніші зв’язки шляхом обміну речови ною, енергією та інформацією. Такий обмін має місце також між географічною оболонкою і Космосом. Сучасна наукова думка схи ляється до того, що ні речовини, ні енергії, не пов’язаних з інфор маційними процесами, не існує. Цей підхід наближає нас до усві домлення космічного призначення життя. Нинішній етап розвитку людської цивілізації характеризується не лише залежністю живих істот від природних умов, але і потуж ним зворотним антропогенним впливом на природне середовище. Визначний учений, засновник вчення про біосферу і ноосферу акад. Вернадський В. І. (1863-1945) писав: “Суспільство стає в біосфері єдиним у своєму роді агентом, могутність якого з часом збільшуєть ся із наростаючою швидкістю. Воно одне змінює по-новому й з ве ликою швидкістю структуру самих основ біосфери. Воно стає все більш незалежним від інших форм життя й еволюціонує до нового життєвого простору”. Фізиці відома велика кількість полів: акустичне, баричне, гра вітаційне, магнітне, електричне, теплове, електромагнітне і т. д. На ука, яка вивчає фізичні властивостіі склад Землі, явища і процеси, що відбуваються в її твердій, рідкій т газоподібній оболонках у а ходіїх взаємодії, називаєтьсягеофізикою (від грец. ge - земля, і рІшІБ - природа). Особливо інтенсивний розвиток геофізики спостерігається в останній час, коли знаходять широке застосування некласичні за кони, т. зв. нелінійна геофізика. Сучасні наукові дані свідчать про те, що всі фізичні поля мають єдину електродинамічну природу. З природно-наукових позицій
вчення В. І. Вернадського можна говорити про єдність живої і не живої природи, про єдину сферу, що об’єднує в одне ціле винятко во дрібні частинки (мікросвіт), надзвичайно великі (Всесвіт) і най більш складні (життя). У живих системах здійснюється динамічне управління, пов'язане з процесами одержання і використання інфор мації про внутрішнє і зовнішнє середовище, збереження і передачу і' и. ппиої інформації. У цьому принципова відмінність живих сиі ігм ні і кібернетичних аналогів. Іііі процеси у живій природі впливають фізичні поля, обертання Іем и навколо своєї осі, повертання нашої планети навколо Сонця, ти* їй сонячної активності, припливно-відпливні явища. Геологічмо-активні зони, що характеризуються аномальними геофізични ми, геохімічними, енергетичними властивостями, теж справля ють потужний різноманітний вплив на живі організми включно і людину. У наш час значно зросла роль і розширились функції екологіїнауки, яка вивчає взаємодію живих організмів між собою та з нав колишнім середовищем, зв’язки в екосистемах, структуру та функ ціонування цих систем. Початок XXI ст. характеризується розвитком глобальної еко логічної кризи, причинами якої є стрімке зростання народонасе лення, низька екологічна свідомість широких верств населення, надмірне використання природних ресурсів, що призвело до майже практичного вичерпання їх та можливостей біосфери самовідновлюватися й самоочищатися. Домінування економічної моделі життя над ідеєю сталого розвитку загрожує майбутньому людської цивілі зації. При підготовці спеціалістів-екологів у вузах України, Росії ви вчається курс “Геоаномальні зони і біота”, змістом якого є вивчен ня впливу геофізичних полів Землі та їх аномалій, геопатогенних зон разом з несприятливими факторами господарської діяльності людини на живі організми. Деякі вчені (Вахромеев, 1995; Адаменко, 2000) щодо комплексу питань, які охоплюються курсом “Геоаномальні зони і біота”, за стосовують термін “екологічна геофізика". Екологічна геофізика - один із наукових напрямів геофізики та прикладної екології. У той же час у ряді публікацій (Жигалин, 1996; Орлюк, 2001) висловлюється думка про доцільність застосування для означення вищеназваних полів, явищ і процесів та наслідків їх впливу на живі організми терміну “геофізична екологів. Останнє визначення, на наш погляд, є більш правильним, оскільки воно (подібно термінам
“урбоекологія”, “радіоекологія”, “геоекологія”, “агроекологія” тощо) лаконічно вказує на глибинний причинний зв’язок явищ. З огляду на останні досягнення у розкритті взаємодії геофізич них властивостей Всесвіту і біоти предметом геофізичної екологи, на нашу думку, є вивчення впливу на живіорганізми фізичних полів земного т космічного походження, і сопатогенних зон, дослідження а енергоінформаційноївзаємодіїоб’ єктів неживої таживоїприроди, прогноз геофізичних явищ і процесів із метою запобігання або змен шення їх негативного впливу. Наші уявлення про види взаємодії між частинками (гравітацій ну, сильну, електромагнітну і слабку), спінові поля, енергоінформаційний обмін у Всесвіті невпинно розширюються. Не всі ці яви ща (енергоінформаційна взаємодія, ефект Кірліана і т. д.) нині мож на пояснити з позицій класичної фізики, що зовсім не означає, що така взаємодія чи ефект не мають місця. Скажімо, коли у 1682 р. Гуї Ташар відкрив добові варіації маг нітного поля, це було подією для тогочасної науки, хоча природа цих змін тоді не була відома. Нинішня наука переконливо і аргу ментовано пояснює ці добові зміни магнітного поля. Подібних при кладів можна навести дуже багато. Отже, з розвитком науково-технічного прогресу та природознав ства наші уявлення про об’єкти, а відтак і предмет геофізичної еко логії, очевидно, будуть розширюватись.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Об’єкт і предмет геофізики» з дисципліни «Геофізична екологія»
