1. У захисті водних об’єктів від забруднення велику роль відіграють різноманітні меліоративні заходи. Їх доцільно розділити на агротехнічні, лісомеліоративні і гідротехнічні. До агротехнічних заходів слід віднести правильне ведення сільськогосподарських робіт. Так, наприклад, на ділянках, пошкоджених ерозією, оранка повинна проводитися впоперек схилів з наступним вирощуванням рослин із розвиненою кореневою системою. На крутих схилах зі слабким ґрунтовим покривом необхідно уникати випасу худоби. Внесення на сільськогосподарські поля мінеральних і органічних добрив слід здійснювати лише в таких дозах, котрі сприяють отриманню високих урожаїв і виключають можливість забруднення водних об'єктів. Цьому, зокрема, сприяє своєчасне і рівномірне розподілення добрив при їх внесенні на достатню глибину по всій поверхні поля. Лісові меліорації полягають в основному в вирощуванні деревної і чагарникової рослинності, в першу чергу в межах верхньої і середньої частини річних басейнів, в результаті чого зменшується поверхневий стік і значно послаблюються процеси водної ерозії. Гідротехнічні меліорації полягають у основному у регулюванні водно-повітряного режиму ґрунтів для виробництва різноманітних сільськогосподарських культур і не повинні призводити до вимивання поживних речовин з ґрунту. При зрошенні слід уникати великих поливних норм, що при відсутності дренажів сприяє значному підйому ґрунтових вод і засоленню земель. У ряді випадків через це може відбуватися вимивання добрив, а також ерозія ґрунтів. За наявності загрози засолення водних об’єктів після зрошення дренажними мінералізованими водами необхідно передбачати їх перехоплювання колекторами з метою відведення і наступної обробки. 2. Велике значення має поступовий перехід до біологічних методів ведення сільського господарства. У найстисліші строки слід впровадити протиерозійний обробіток ґрунту, розміщення посівів і парів смугами, посіви куліс на парових полях і по зябу. Для виконання цих заходів потрібні мінімальні кошти і розуміння того, що лише негайні дії можуть відвернути екологічну катастрофу. Одночасно необхідно розробляти і впроваджувати внутрішньогосподарський землеустрій з контурно-меліоративною організацією території, ґрунто- і водозахисними, протиерозійними та іншими захисними насадженнями, гідро- та агротехнічними заходами. Великі зусилля необхідні для рекультивації більш як 190 тис. га порушених земель. Введення їх у сільськогосподарське виробництво, залуження чи залісення сприятиме зменшенню техногенного навантаження на екосистеми. Для поліпшення екологічного стану в зоні осушення слід змінити структуру посівних площ. Посіви багаторічних трав повинні займати не менше 50-60 % осушених площ. Потрібно також різко збільшити темпи реконструкції осушувальних систем, серед яких системи двосторонньої дії мають становити не менш як 80 % осушуваних площ. При реконструкції осушувальних систем бажано впроваджувати гідравлічну автоматизацію регулювання водного режиму осушених земель.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Меліорації» з дисципліни «Раціональне використання та охорона водних ресурсів»
