Заходи для боротьби зі шкідливою дією вод передбачають захист від повеней і селевих потоків, осушування перезволожених територій, захист берегів річок, водосховищ і морів від руйнування, боротьбу з водною ерозією, зсувами, заболочуванням і засоленням ґрунтів, сніговими лавинами. Значної шкоди можуть завдати не тільки повені, а й розливи річок під час водопілля і паводків. Найчастіше така шкідлива дія вод має місце в Карпатах, Поліссі, Донбасі, Криму, а також на заплавних землях Дунаю. Вона охоплює 165 тис. км2, що становить понад 27 % території, на якій проживає третина населення нашої держави. Досить поширеним видом шкідливої дії вод у Карпатах є селеві потоки. Рухаючись зі значною швидкістю (до 60...80 км/год), вони мають велику руйнівну силу і можуть наносити шкоду народному господарству. Селі являють собою короткочасні паводки з дуже великим вмістом у воді твердого матеріалу (до 75 % загальної маси потоку). За співвідношенням наносів і води вони поділяються на грязеві, грязекам’яні та водокам’яні. Їх виникнення пов’язане зі зливовими опадами, як правило, в тих басейнах гірських річок, на крутих схилах яких є багато пористого, слабко закріпленого уламкового матеріалу. Досить часто нагромадження такого матеріалу зумовлене певними природними причинами. Проте частіше воно буває спричиненим антропогенними факторами – вирубуванням гірських лісів, руйнуванням трав’яного покриву через надмірний випас худоби та ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Боротьба зі шкідливою дією вод» з дисципліни «Раціональне використання та охорона водних ресурсів»
