Водопостачанням називається комплекс заходів, за допомогою яких забезпечуються всі потреби споживачів у воді в будь-якому населеному пункті або великого, розташованого за межами населеного пункту підприємства. До цих заходів належать: добування води; поліпшення її якості; підняття води наносним устаткуванням; транспортування її до місць споживання; розподіл її між споживачами з наданням умов для більш зручного й доцільного забору води. Метою водопостачання є: • забезпечення зростаючих потреб населення у доброякісній воді; • сприяння зменшенню кількості інфекційних захворювань; • забезпечення випуску, поліпшення якості, зниження собівартості промислової продукції, сприяння збільшенню її кількості; • забезпечення водою тваринницьких ферм; • забезпечення потреби у воді під час гасіння пожеж; • забезпечення поливання присадибних ділянок, вулиць, теплиць, газонів, парків тощо. • забезпечення водою будинків відпочинку, санаторно-курортних комплексів, майстерень, машинно-тракторних станцій, локомотивних та вагонних депо тощо. Системою водопостачання. називають комплекс інженерних споруд, машин і апаратів, які призначені для добування води з природних джерел, поліпшення її якості, зберігання, транспортування і подачі водоспоживачам. Вона складається із водопідйомних, водоприймальних, очисних, водонапірних і регулюючих споруд, магістральних водоводів і розподільних мереж, засобів автоматизації. В залежності від місцевих умов деякі споруди можуть не використовуватись чи бути об'єднаними одна з одною. Системи водопостачання поділяють за такими ознаками: функціональним призначенням (господарсько-питні, виробничі та протипожежні); сферою обслуговування (об'єднані та роздільні); за видом об'єктів (міські, селищні, промислові та інші); за територіальним охопленням водоспоживачів (місцеві, централізовані, групові); тривалістю дії (тимчасові та постійні); типом природного джерела (з використанням підземних або поверхневих вод); способом підйому води (гравітаційні та з механічною подачею води); характером використання води (прямоточні, зворотні та з повторним використанням води); надійністю забезпечення подачі води. Господарсько-питні системи водопостачання подають воду для пиття, приготування їжі і проведення санітарно-гігієнічних процедур. Вода в цій системі повинна бути питної якості. Виробничі водопроводи подають воду на технологічні цілі. Вимоги до якості води визначаються технологами. Протипожежні системи водопостачання призначені для подачі води під час гасіння пожежі. Вода в протипожежних водопроводах може бути і не питної якості. Об'єднані водопроводи задовольняють потреби всіх водоспоживачів, роздільні – окремо подають воду на різні потреби. Місцеві (локальні) системи забезпечують водою окремих водоспоживачів (наприклад, тваринницьку ферму, промислове підприємство чи окрему трупу будинків), централізовані – всіх споживачів даного населеного пункту. Групові або районні системи водопроводів призначені для забезпечення водою кількох населених пунктів, ферм чи підприємств, віддалених одне від одного (проектуються, як правило, при відсутності прісних вод і характеризуються великою довжиною водоводів). Використання води різними галузями господарства характеризується певними показниками, основними серед яких є: повне, необоротне і одноразове необоротне використання води, необоротні втрати води, водовідведення. Повне водокористування – забір води із водного об'єкта комунальними міськими водопроводами, промисловими і сільськогосподарськими системами водозабезпечення, водоводами та каналами галузевого й комплексного призначення тощо. Необоротне водокористування – необоротні втрати води в процесі використання її населенням у побуті, промислового виробництва, зрошення, сільськогосподарського водопостачання. Одноразове необоротне використання води – забір води для заповнення неробочих («мертвих») об'ємів водосховищ, ємкостей оборотних систем водопостачання, підземних ємкостей при законтурному обводненні нафтових родовищ тощо. Необоротні втрати води – невиробничі втрати води на випаровування і фільтрацію в системах водозабезпечення і при безпосередньому використанні її користувачами; втрати води на випаровування з поверхні водосховищ і ставків, на фільтрацію крізь греблі, шлюзи та інші споруди. Необхідно зазначити, що термін «необоротні витрати води», вживаний у практиці водокористування, – умовний і відповідає своєму призначенню лише стосовно невеликих річкових басейнів і територій, для яких додаткове випаровування дійсно є втратою води. Для великих територій додаткове випаровування в результаті господарської діяльності не є необоротними втратами, оскільки значна частина води може повертатися на ці самі території у вигляді додаткових опадів, і тим більша, чим більша площа території. Для Землі в цілому цей термін взагалі втрачає своє значення. Водовідведення – повернення води користувачами після її використання. Повернені води (або скидні води чи скиди) в кількісному відношенні є різницею між використанням свіжої води і необоротними втратами та необоротним водокористуванням.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Водопостачання та водовідведення» з дисципліни «Раціональне використання та охорона водних ресурсів»
