Поняття якість водних ресурсів, або якість води, є неповним і непостійним. Тому визначення терміна водні ресурси (якщо у визначенні зазначається «придатні для використання») теж є неповним і непостійним. Мимоволі виникають запитання: якої води, для чого, з якою метою? Для пиття чи для зрошення, для рибного господарства чи для охолодження якихось (але певних) агрегатів. Іншими словами, зміст терміна змінюється залежно від мети використання води. У водогосподарській практиці переважає споживчий (господарський) підхід до оцінки якості води. При цьому водні об'єкти розглядаються і характеризуються не як елементи, блоки природного середовища, біосфери, а як джерела водних і біологічних ресурсів для господарського використання. Доцільно було б розглянути стан водних ресурсів з позицій водної екології. Це потребує зміни ідеологічних уявлень і пов’язаних зі зміною уявлень про місце людини та її діяльності в екосистемі планети. Слід твердо розуміти, що стан водних об'єктів і водних ресурсів тісно пов'язаний зі станом водозборів, інакше кажучи – ґрунтів, лісів, атмосферного повітря. Тому оцінювати стан водних екосистем можна лише у сукупності з оцінкою стану всієї території водозбору, області, регіонів. Господарська діяльність змінює природні гідрометео-рологічні, гідрологічні, гідрохімічні, гідрогеологічні, гідробіологічні та інші процеси, в яких бере участь вода. Одним з основних видів антропогенного впливу на стан і режим водних об'єктів і водних ресурсів є промислове, сільськогосподарське та комунальне водопостачання й скид стічних відпрацьованих вод у водні об'єкти; характер землеробства; регулювання стоку та ін. Забруднення води призводить до зміни екосистеми річки, але при зменшенні забруднення екосистема відновлюється. Це відбувається до певної межі забруднення. Після досягнення такої межі екосистема не відновлюється. Самоочищення і самовідновлення стає неможливим тому, що змінюється склад екосистеми. Для самоочищення і самовідновлення природі ще до досягнення критичної межі забруднення потрібен певний час, а інтенсивність людської діяльності не дає цього часу екосистемам водних об'єктів. Уже нині третина населення Землі відчуває нестачу питної води, тому й багато розмов (і публікацій) про раціональне водокористування, про охорону вод і т. п. Але якість води у природі формується переважно гідробіонтами, які відповідно до гідрологічного і гідробіологічного режимів водного об'єкта утворюють складну екосистему. Створюючи необхідні умови існування для водних організмів, людина завжди матиме воду оптимальної якості, що в свою чергу дасть змогу протягом необмеженого часу використовувати її безперервно у формі ресурсообігу. Створення таких умов неможливе без зміни ставлення до інших сторін діяльності людей на всій території водозбору. Отже, щоб створити сприятливі умови у воді річки (водного об'єкта) для розвитку гідробіонтів, які очищатимуть воду і самі не забруднюватимуть її, потрібно вести сільське господарство таким чином, щоб у річки не потрапляли біогенні елементи, хімікати та органічні рештки функціонування тваринництва, не скидати забруднені промисловістю і комунальним господарством стоки, не викидати у повітря сотні тисяч тонн сполук сірки, азоту, вуглецю тощо, які потім падають на поверхню землі у вигляді різних кислот, солей та інших сполук і зрештою потрапляють у річку. Крім того, щоб створити оптимальні умови для нормального розвитку бажаних гідробіонтів, треба створити певні гідробіологічні умови, зокрема не перетворювати річки з текучою водою на стоячі води. Наступний напрям – це екологічно безпечне використання ВР. Мета – забезпечення у процесі використання водних ресурсів пріоритету природоохоронних функцій над господарськими, раціональне використання поверхневих та підземних вод, широке впровадження водозберігаючих технологій в усіх галузях народного господарства. Основні цілі: - скорочення обсягів водоспоживання і водовідведення із впровадженням інтенсивного способу ведення водного господарства; - зменшення витрат води і скидання забруднених стічних вод за рахунок удосконалення технологічних процесів у металургійній, коксохімічній, гірничодобувній та інших галузях промисловості; - скорочення використання питної води промисловістю за рахунок використання мінералізованих підземних і шахтних вод; - використання в промисловості оборотної і повторно використовуваної води на рівні 97-97,5 % загального обсягу води, що споживається промисловими підприємствами.
Досягнення намічених цілей забезпечуватиметься за рахунок: а) впровадження екосистемного регулювання потреб водоспоживання; б) упорядкування та підвищення технічного і технологічного рівня спеціального водокористування шляхом виконання природоохоронних заходів, розроблених об'єктами господарювання, а також галузевих науково-технічних та інвестиційних, регіональних та місцевих екологічних програм, забезпечення обліку використання вод; в) впровадження маловодних і безводних технологій, повторного використання стічних вод, замкнутих (безстічних) систем виробничого водопостачання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Екологічний підхід до використання ВР» з дисципліни «Раціональне використання та охорона водних ресурсів»
