Особливу групу екологічного права України становлять закони та постанови, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Можна згадати у цьому зв'язку, наприклад, постанову Верховної Ради УРСР від 1 серпня 1990 р. "Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи", у якій республіка оголошувалася зоною екологічного лиха. Цілий пакет документів був прийнятий також на третій сесії Верховної Ради УРСР дванадцятого скликання 27-28 лютого 1991 p., зокрема "Концепція проживання населення на територіях України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи". Цю Концепцію забезпечують такі закони, як "Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Тимчасове Положення про Національну комісію радіаційного захисту населення України" та інші акти. Слід зазначити досить прогресивний характер українського законодавства в цій галузі, порівняно з аналогічними законами Білорусі і, особливо, Російської Федерації.
Чорнобильські закони є, в основному, законами прямої дії. Це видно, наприклад, із зонування радіоактивних територій, для чого використовують досить чіткі критерії. Згідно з ними виділяються: 1) зона відчуження — з якої проведено евакуацію в 1986 p.; 2) зона безумовного (обов'язкового) відселення — територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгожи-вучими радіонуклідами, на якій людина може отримати 0,5 бер опромінення в рік понад дозу, яку вона дістала в доаварійний період; 3) зона гарантованого добровільного відселення — територія, де ефективна еквівалентна сукупна доза опромінення людини може перевищити 0,1 бер на рік понад дозу, яку вона дістала в доаварійний період; 4) зона посиленого радіоекологічного контролю — території, де сукупний ефект опромінення людини може перевищувати понад 0,05 бер на рік, понад дозу, яку вона дістала в доаварійний період.
Конкретний перелік населених пунктів, що підпадають під дію згаданих критеріїв, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р. № 106 "Про організацію виконання постанови Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію закону Української РСР "Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи". За цією постановою, до населених пунктів першої зони віднесено 74 села і 2 міста, другої — 87 сіл та 4 селища міського типу, третьої — 767 сіл, 15 селищ міського типу і 4 міста, четвертої — 1200 сіл, 40 селищ міського типу та 23 міста. Фактично, до однієї із зон (принаймні до четвертої), згідно з об'єктивними радіоекологічними показниками, необхідно віднести і ще одне місто — столицю держави Київ; не робиться це, за визнанням самих парламентарів та фахівців, лише з однієї-єдиної причини — браку коштів на забезпечення відповідного діяння. Так само доведений до чітких регламентаційних та виконавчих норм і Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Згідно з цим Законом, потерпілими вважаються: 1) учасники ліквідації наслідків катастрофи і 2) потерпілі від неї. Учасниками ліквідації вважаються люди, що брали участь у відповідних роботах у 1986-1987 pp. незалежно від кількості днів, а в 1988-1990 pp. — не менше 30 робочих днів (у зоні відчуження). Категорія "потерпілих" охоплює більше людей. Це і евакуйовані з першої і другої зон, або які прожили деякий час в перших трьох зонах по аварії, і ті люди, які постійно проживають чи працюють на території радіаційного контролю, і вахтовики і деякі інші категорії. Визначення пільг та компенсацій, згідно з Законом, здійснюється за чотирма категоріями громадян: 1) інваліди з числа ліквідаторів та потерпілих від катастрофи; 2) ліквідатори перших місяців по катастрофі, а також пізніше евакуйовані мешканці перших двох зон; 3) ліквідатори пізніших часів (залежно від кількості відпрацьованих днів), а також невчасно евакуйовані мешканці перших трьох зон; 4) люди, що постійно проживають чи працюють в четвертій зоні. Попри бідність держави, на соціальні потреби потерпілих від Чорнобильських подій використовується чимала частина національного доходу (до 12%).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «"Чорнобильське" законодавство» з дисципліни «Екологічна культура»
