Забруднення атмосфери твердими частками та аерозолями, збільшення в ній частки вуглекислоти (лише в останні сто років — з 0,0265% до 0,034%), спричинили істотне погіршення оптичних властивостей атмосфери, зміну її температурного режиму. Механізм тут приблизно такий: значна частина сонячної енергії (близько 70%) досягає поверхні Землі, а потім частина її, відбиваючись від неї, надходить назад у космічний простір. При цьому викиди в атмосферу, утворюючи своєрідну "ковдру", залишають в атмосфері дедалі більшу частину сонячного тепла. Внаслідок цього атмосфера розігрівається, середня температура її підвищується. "Рік 2039 нашої ери. В Парижі та Філадельфії населення попереджають про загрозу повені, на вулицях Нью-Йорка стоїть вода вище пояса середньої дорослої людини, і більшість населення подалося у внутрішні райони, надходять повідомлення про епідемії катаракти очей, лишаю та гепатиту в Бразилії, Індії та Середземноморських країнах. Десятий рік підряд росте число захворювань раком шкіри, котре вже посягло в усьому світі півмільярда. Посуха знову різко скоротила виробництво пшениці на американському Середньому Заході і в Криму. Рибалки повідомляють, що в світових океанах практично зникли краби та креветки. Далебі є й добрі вісті: жителі Стокгольма в листопаді загоряють, розквітає туризм в Антарктиді. Сибір стала житницею". Саме так відомий публіцист Василь Песков зобразив ймовірній варіант реалізації наслідків потепління атмосфери. Арифметика тут досить проста: при збереженні досягнутих обсягів спалювання вуглеводів (навіть не при зростанні) десь до 2010 р. середня глобальна температура біля поверхні Землі підвищиться на 4-5°С. Крім загального пом'якшення клімату, що, до речі, ми вже відчуваємо й тепер, підніметься рівень Світового океану на 5-7 м. Під водою опиняться численні прибережні райони, низини, біда торкнеться таких велетнів, як Лондон, С-Петербург, Токіо, Каїр, Одеса. Підняття ж води зумовлюється таненням льодових шапок планети, гірських та північних льодовиків та айсбергів. Звичайно, світовий розвиток внесе корективи в прогнози. Можливо, навіть, що реалізуються й інші моделі. Наприклад, деякі дослідники вважають, що танення крижаних панцирів Гренландії та Антарктиди істотно зменшить тиск на нижні породи, а отже, вплине на активізацію вулканічних та тектонічних процесів. Виверження вулканів та землетруси дещо зменшать підняття рівня води. Слід звернути увагу й на ту обставину, що історія нашої планети знала вже чимало похолодань і потеплінь, з яких, попри катастрофічні наслідки для біоти, вона знаходила вихід. Магістральний напрям подолання парникового ефекту полягає в розв'язанні енергетичної проблеми, причому таким чином, щоб перестати нищити ліси, забруднювати небо димарями теплостанцій. Що стосується конкретних механізмів вирішення зазначеної проблеми, то тут думки досить різноманітні, причому є варіанти й оптимістичні, й песимістичні, про що вже йшлося в розділі енергетичному. Російський фізик Д. Рютов, наприклад, вважає, що навіть при переході до екологічно чистих та відновлюваних джерел енергії (відносно, звичайно) рівень теплового забруднення атмосфери буде настільки великим, що парниковий ефект неминучий. Тому вихід вчений вбачає не в енергозбереженні, використанні енергії сонця, вітру тощо, АЕС та термоядерних станцій, а в зміні стандартів життя, згідно з яким кожному регіону, кожній людині слід різко зменшити енергоспоживання. На його думку, можна було б установити податок на спалювання викопного палива, всі надходження від якого повинні були б направлятися на розгортання наукових та конструкторських робіт у галузі попередження майбутньої кліматичної катастрофи. Очевидно, слід прислухатися і до таких "лімітуючих" споживання підходів. Адже з атмосферою пов'язана ще одна глобальна загроза, яка знову ж таки викликана діяльністю людини. Мова йде про відому озонову проблему.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Парниковий ефект» з дисципліни «Екологічна культура»
