Зміна газопилового складу атмосфери породила також такий феномен техногенної доби, як кислотні дощі. Скажімо, сірнистий ангідрид, який з надлишком виділяють хімзаводи, стикаючись з вологою атмосфери, перетворюється спочатку в іонізований сульфат, а потім і в сірчану кислоту. Цьому сприяють також автотранспорт, заводи міндобрив та теплові станції, що виділяють окис азоту, з якого в повітрі утворюється вже азотна кислота. Ці та інші кислоти випадають потім у вигляді "кислотних дощів" на поля, ліси, пасовища, води, вбиваючи все живе. Підступність цього лиха ще й у тому, що кислотний дощ може випасти (і випадає) на голови людей, зовсім не причетних до їх створення, оскільки з повітряними потоками хмари переміщаються на тисячі кілометрів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кислотні дощі» з дисципліни «Екологічна культура»
