Хоча суходіл повсюди залюднювався ще з найдавніших часів, однак тривалий час відчуття всепланетного поширення людства було відсутнє, оскільки надзвичайно рідко мешканці одних теренів потрапляли в інші. Такі локальні терени були річчю-в-собі", відстороненими одні від одних. Тому давні цивілізації Китаю, Індії, Трипілля, Межиріччя, Середземномор'я створювали свої власні "ойкумени", в яких іншим народам взагалі не було місця, й вони уявлялися породженням чогось темного, ворожого — песиголовцями", "людожерами" тощо. Вплив таких культур одна на одну потребував чималих проміжків історичного часу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Мозаїчність ареалу» з дисципліни «Екологічна культура»