Думки щодо доцільності інтеграції екологічного та комплексно-географічного підходів у рамках єдиної науки були висловлені майже разом з появою екології та ландшафтознавства. Ще в 1911 р. X. К. Коулс пропонував інтегрувати концепцію В. Девіса про ерозійні цикли та екологію Ф. Клементса в науку «фі-зіографічна екологія». У цей же час у Європі ландша-фтно-екологічні дослідження виконували представ-ники швейцарської геоботанічної школи («хороло-гічна екологія» Е. Рюбеля53). В Росії Л. Г. Раменсь-кий у 30-ті роки обґрунтував концепцію екотополо-гії, або екології земель, у якій досить органічно зближені основні положення екології та ландшафтознавства. На жаль, ці його ідеї свого часу лиша-лись маловідомими. Натомість більший інтерес ви-кликала стаття німецького географа К. Троля (1939), у якій вперше запропоновано термін «екологія ланд-шафту», хоч визначення цієї науки та її зміст у тій праці були лише окреслені. У повоєнні роки зусиллями К. Троля ідеї ланд-шафтної екології значно поширилися спочатку в німе-цькомовних країнах, а з 60-х років і по всій Європі. Особливо ґрунтовно ландшафтно-екологічні (гео-екологічні) дослідження розвивалися в Німеччині (Е. Нееф, Г. Ріхтер, Г. Хаазе, Г. Ноймайстер, К. Троль та ін.). У концептуальному і особливо в ме-тодичному базисі геоекології німецьких вчених спів-відношення між ландшафтним та екологічним підхо-дами було явно на користь першого. Більш збалансованими виявились теоретичні за-сади вчення про геосистеми, розвинутого В. Б. Соча-вою. Він розумів цю науку як результат зближення ландшафтознавства та екології на базі системного пі-дходу, ввів у ландшафтознавство ряд важливих концепцій екології (клімаксу, ординації, сукцесії). Відда-ючи перевагу терміну «вчення про геосистеми», В. Б. Сочава (1978) визнавав практично повний збіг з нею ландшафтної екології західних географів. Важливого значення для широкого розповсю-дження та популяризації ідей ландшафтної екології се-ред практиків та осіб, що приймають рішення, були праці голландського вченого А. П. А. Вінка (1968, 1983 та ін.). Він вважав ландшафтну екологію результатом взаємодії географії та екології у вирішенні практич-них питань раціональної організації території, регіо-нального та місцевого управління. Чітко висловлене А. П. А. Вінком положення про ландшафтну екологію як науку прикладної спрямованості знайшло відгук у агроекологів, біогеографів, ґрунтознавців та інших фа-хівців, які почали широко використовувати ландшафт-но-екологічні концепції та методи у своїй практичній діяльності. З 80-х років минулого століття ландшафтно-екологічні дослідження значно поширилися в Європі, Північній Америці, Японії, Індії, Бразилії та інших країнах. Було організовано багато кафедр ландшафтної екології, видано університетські підручники (серед найбільш популярних слід назвати підручники З. Наве, А. Лібермана, 1983; Р. Формана, М. Годрона, 1986), проведено численні міжнародні симпозіуми та конфе-ренції, організовано міжнародні (світову та європейську) асоціації ландшафтних екологів, почали ви-ходити періодичні видання, присвячені виключно ландшафтно-екологічній тематиці. У 80-ті роки ХХ століття ідеї ландшафної екології зна-ходять підтримку у науковців України в окремих наукових публікаціях (П.Г. Шищенко «Ландшафтно-экологические принципы проектирования природно-технических мелиора-тивных систем», 1985) та збірниках наукових публікацій. У 1993 році у монографічному дослідженні М.Д. Гродзинсько-го54 та П.Г. Шищенка «Ландшафтно-екологічний аналіз у меліоративному природокористуванні» викладено суть, принципи та методи ландшафтно-екологічних досліджень проблем меліоративного природокористування. Еколого-географічні дослідження в Україні успішно розвиваються в інституті географії НАН України, Львівсько-му, Чернівецькому, Харківському, Таврійському університе-тах. У 1993 році М.Д. Гродзинським опубліковано один з перших підручників з ландшафтної екології у країнах Східної Європи, в якому викладені загальні положення та концепції ландшафтної екології і її структурних підрозділів: топічної, процесної, хорологічної, факторіальної та динамічної ланд-шафтної екології. У 1995 році М.Д. Гродзинським опублікована моно-графія «Стійкість геосистем до антропогенних навантажень», в якій розкриті основні механізми забезпечення стійкості гео-систем, розглянуті питання оцінювання та аналізу стійкості геосистем України для вирішення важливих ландшафтно-екологічних проблем. У 1995 році В.М. Гуцуляк55 опублікував навчальний по-сібник «Ландшафтно-геохімічна екологія», в якому розкрито суть, принципи та методи ландшафтно-геохімічного підходу в ландшафтно-екологічних дослідженнях. У 2002 р. вийшов навчальний посібник В.М.Гуцуляка «Ландшафтна екологія. Геохімічний аспект». У 2007 р. виходить навчальний посібник «Ландшафт-на екологія» (Давиденко В.А., Білявський Г.О., Арсе-нок С.Ю.). В Україні при ВНЗ створені кафедри ландшафтної еко-логії, функціонує всеукраїнське товариство ландшафтних екологів, ідеї та прикладні завдання ландшафтної екології широко реалізуються в науці і практиці господарювання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Короткий нарис з історії ландшафтної екології» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
