Ландшафтний підхід – концепція природного територіального комплексу
Для ландшафтного підходу до дослідження природної реальності характерне уявлення простору як сукупності територіальних одиниць, у межах яких компоненти природного середовища (геокомпоненти) протягом тривалого розвитку пристосувались один до одного, тісно взаємозв’язані і являють собою єдине ціле. Як ціле реагують вони і на зовнішні впливи, зокрема антропогенні. Такі територіальні одиниці в класичному ландшафтознавстві називаються природними територіальними комплексами (ПТК), а за термінологією школи В. Б. Сочави – геосистемами. Характерною особливістю концепції ПТК-геосистеми є акцентація на територіальності цих сис-тем. ПТК сприймається ландшафтознавцем насампе-ред як певна ділянка земної поверхні, яка виділилась у процесі тривалого взаємопристосування геокомпонен-тів і відрізняється від інших таких ділянок якісним скла-дом геокомпонентів та характером зв’язків між ними. Те-риторіальність ландшафтного підходу зумовила розвине-ність картографічних методів у його методичному арсеналі. Важливою ознакою ландшафтного підходу є положення про ієрархічність ландшафтної територіальної структури. Виходячи з цього, виділяються ПТК різних рангів – від елементарного (далі неподільного) до більш складних, аж до географічної оболонки в цілому. Обґрунтовано та-ксономічний ряд ПТК та критерії виділення ПТК різних рангів. В екології ця проблема практично не розробля-лася. Для ландшафтознавства, особливо радянського періоду, при аналізі взаємозв’язків між геокомпонента-ми властива значна увага до генетичної суті ПТК (харак-терне, наприклад, намагання встановити, який ґрунт пов’язаний із даною геологічною породою в умовах пев-ного клімату і чому; чому саме це рослинне угрупування ро-сте на даному ґрунті, а не на іншому і т.п., при цьому тривалий час питання «а в який саме спосіб цей зв’язок реалізується в сучасних умовах» ландшафтознавці роз-глядали як другорядне). Оскільки генезис ПТК багато в чому визначається його геологічною будовою та рельєфом, аналіз геолого-геоморфологічних особливостей ПТК набу-ває особливого значення. У сучасному ландшафтознавстві проявляється значний інтерес до динаміки геосистем. Багато теоре-тичних концепцій та методів їх дослідження були за-позичені з екології (концепції клімаксу, сукцесійних ря-дів, методи ординації), проте ці положення зазнали суттєвої трансформації і фактично є ландшафтно-екологічними. Характерною особливістю власне ландшафтного підходу до аналізу динаміки є дослідження фізико-географічних процесів та їх ролі в зміні ПТК. Більше уваги приділяється фізичним процесам (сто-ку, транспірації, тепловим потокам), якими займається геофізика ландшафту, а також міграції-акумуляції хімі-чних (геохімія ландшафту). Біопродуційні процеси вивча-ються переважно не з процесного, а з просторового по-гляду. Слід акцентувати увагу на принциповій особливості концепції ПТК-геосистеми. Хоч переважна частина ландшафтознавців і визнає неоднаковість значення різ-них геокомпонентів у формуванні та динаміці геосисте-ми, проте жодного з них не розглядають як її деякий центр. Модель геосистеми поліцентрична (додаток А, рис.А.8), у ній немає ядра, на яке впливали б усі інші компоненти, що розглядаються як його периферія.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ландшафтний підхід – концепція природного територіального комплексу» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
