Ландшафт (від нім. land — земля, schaft — суфікс, що виражає взаємозв’язок, взаємозалежність) – це конкре-тна територія, яка має єдиний геологічний фунда-мент (місцева геологічна структура), один тип рельєфу (одна морфоскульптура), однаковий клімат, зональний тип ґрунтів і рослинності (у межах однієї природної зони), специфічний набір урочищ та місцевостей. Конкретними (індивідуальними) ландшафтами можна назвати Хотинсь-ку широколистяно-лісову височину, Бельцку лучно-степову рівнину в Молдові та ін. Єдність геологічного фундаменту означає однако-вість корінних (неогенові, палеогенові тощо) і четвертин-них (ґрунтотвірних) порід. Прикладом останніх є алювіа-льні (продукт діяльності річкових вод) і водно-льодовикові (діяльність талих вод льодовика) відклади. Відповідно формується ландшафт з одним типом рельєфу, наприклад, долинно-терасовий та ін. Однаковість клімату проявляється через мезоклі-матичні характеристики (головним чином температури січня і липня місяців, сума температур більше + 10 °С, річ-на сума опадів, відношення зимових опадів до літніх). Носіями зонального типу ґрунтів і рослинності є вододільні місцевості (елювіальні місцеположення), їх генезис залежить, головним чином, від співвідношення тепла і вологи, літології та характеру залягання поверхне-вих гірських порід. І нарешті, ландшафт має специфічний (індивідуа-льний) набір урочищ і місцевостей, які формують його горизонтальну (морфологічну) та вертикальну (або ком-понентну) структури, зумовлюють його цілісність. Серед учених існують три трактування терміна «ландшафт»: загальне, типологічне та індивідуальне. Загальне трактування: ландшафт є синонімом при-родного територіального комплексу. (Це погляд Мілько-ва Ф.Н.; Арманда Д.Л. та ін.). Згідно з цим трактуванням ландшафт таке ж загальне поняття, як рельєф, ґрунт, клі-мат, і може бути застосований для різних за розміром і складністю територій (наприклад, ландшафт Руської рів-нини, ландшафт Карпат, лучний ландшафт, болотний ландшафт і т.д.). Типологічне трактування – це ландшафти, які мо-жуть поєднуватися за типовими ознаками в певні групи (види, роди, типи, класи) і повторюються у межах певних територій. (Вчені Полинов Б.Б., Гвоздецький М.О., Мари-нич О.М., Шищенко П.Г.). У практичній діяльності (на-приклад, при оцінці природних ресурсів) доцільніше роз-робляти ті чи інші норми стосовно до типових ландшаф-тів, ніж для кожного ландшафту окремо. Тому типологічна класифікація має практичне (прикладне) значення. Вона є основою для дослідження, картографування і наукового опису ландшафтів різних територій. Індивідуальне трактування: ландшафт розуміється як конкретний, неповторний ПТК, має власну географічну назву (Солнцев М.А., Геренчук К.І., Ісаченко А.Г., Нікола-єв В.О., Давидчук В.С.). Відповідно до цього трактування ландшафт є складовою частиною більших від нього тери-торіальних одиниць (ландшафтного району, ландшафт-ної області і т.д.). Порівняння індивідуальних ландшафтів дає можли-вість встановити їх типологічні ознаки і систематизувати або класифікувати їх. Це свідчить про те, що ландшафт можна розглядати як із типологічних, так і з індивідуаль-них позицій. Вони не суперечать один одному, а взаємо-доповнюються, тому доцільне використання обох тракту-вань. Ландшафт – це вузлова одиниця в ієрархії ПТК (до-даток А, рис. А.3). Тобто, з одного боку, ландшафт є зако-номірно побудованою системою локальних ПТК (місце-вість, урочище, фація). З іншого боку, він одночасно ви-ступає частиною ПТК більш високого рангу (фізико-географічного або ландшафтного району, області, провінції і т.д.), які сформувалися внаслідок територіального об’єднання (інтеграції) окремих ландшафтів. Все це зумовлює його специфічне вузлове положення в сис-темі таксономічних одиниць фізико-географічної (ланд-шафтної) диференціації. Маючи справу з ландшафтами, потрібно звернути увагу як на індивідуальні їх риси, так і на типологічні особливості груп, в які вони об’єднуються.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ландшафт. Різні трактування терміна «ландшафт»» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
