Однак розробити подібні технології в нинішніх умовах надзвичайно складно. Тому основним напрямом охорони НПС є нормування кількості викидів, стоків та відходів і контроль за ними в будь-якій галузі виробництва, в тому числі і в космічній діяльності. В основі нормування лежить встановлення гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин в атмосферному повітрі, воді, грунті та харчових продуктах. При встановленні ГДК приймають найнижчий рівень забруднення, який ґрунтується на санітарно-гігієнічних нормах. ГДК забрудника – це такий його максимальний вміст у природному середовищі( (воді, грунті, повітрі) або продукті, який не знижує працездатності та самопочуття людини, не шкодить її здоров”ю в разі постійного контакту, а також не викликає небажаних (негативних) наслідків у нащадків. ГДК виражають у міліграмах на метр кубічний(мг/м 3 ) – у повітрі, на дециметр кубічний(мг/дм 3 ) – у воді та у міліграмах на кілограм(мг/кг) – у грунті та продуктах харчування. Для кожного середовища визначено різні види ГДК. Для повітряного середовища: ГДКр.з. – робочої зони, за яку вважають простір виробничого приміщення заввишки до 2м над підлогою, де знаходяться працюючі (рівень вдихання); ГДКм.р. – максимальна разова, при вдиханні впродовж 20хв не повинна спричинювати негативних наслідків в організмі людини; ГДКс.д. – середньодобова, не повинна негативно впливати в разі необмеженого тривалого (впродовж років) вдихання. Для водного середовища: ГДКв. – у воді господарсько-питного й культурно- побутового призначення; ГДКв.р.– у водоймах рибогосподарського водокористування. Для грунту: ГДКгр. – в одному шарі грунту, не повинна негативно впливати не тільки на здоров’я людини, а й на самоочисну здатність грунту. Для продуктів харчування – ГДКпр. або інакше допустима залишкова кількість (ДЗК) речовини, що не чинить шкідливого впливу на здоров”я людини.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Розробка лімітів на природокористування» з дисципліни «Екологія, авіація і космос»
