Азотна кислота – хімічно активний продукт, який з рядом палив (аміак, амін, гідразин та його похідні тощо) дає самозапалювання з прийнятним періодом затримки. З вуглеводневими паливами, особливо з парафінами, активність його низька; з неграничними і ароматичними вуглеводнями реакції йдуть уже при звичайних температурах достатньо активно з розігріванням суміші до 70–100 ºС за кілька десятих секунди, але без запалювання. Для запалювання необхідно нагріти суміш до 300–400 ºС, що значно нижче, ніж для вуглеводневих палив з киснем. Таблиця 2.16 Фізико-хімічні властивості азотної кислоти Т кип, К Т пл, К ρ 293, г/см 3 С 293, кДж/кгК λ 293, Вт/мК ν 293, мм 2 /с ΔНº 293, кДж/моль 293, Дж/кг m φ 357 231 1,51 1,76 0,259 0,53 174 760 25,2 При будь-якій температурі відбувається розклад кислоти згідно з реакцією: 2HNO 3 √ N 2 O 4 + H 2 O + 0,5O 2 – Q, причому тим інтенсивніше, чим вищі концентрація кислоти і її температура, що знижує якість окислювача у зв’язку із втратою кисню і накопиченням води (Q – теплота реакції). На практиці відпрацьовані і знайшли застосування суміші на основі азотної кислоти з добавкою ефективних інгібіторів корозії стінок паливних баків. Азотнокислі окислювачі – це потрійні системи, що складаються з азотної кислоти (основа), чотириокису азоту (азотний тетраксид) – до 30 % і води (до 2 з добавкою невеликої кількості інгібіторів корозії – речовин, які знижують агресивність окислювача по відношенню до конструкційних матеріалів паливних баків [8, 9]. Як інгібітори корозії використовують ортофосфорну кислоту, фторид водню (плавикову кислоту) і йод.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Азотні окислювачі» з дисципліни «Екологія, авіація і космос»
з добавкою невеликої кількості інгібіторів корозії – 