Важливою умовою правильного визначення рівнів забруднення тих чи інших об’єктів – відбір представницької проби, склад якої був би таким же, як і склад середовища, що контролюється. Неправильно відібрана проба дезорієнтує персонал, який обслуговує ту чи іншу технологічну або очисну установку, є причиною невірних висновків про рівень забруднення. 39 Для визначення забруднення грунтів в районі аеропорту пестицидами, металами, нафтопродуктами відбирають грунтові зразки один раз в квартал з п’ятикратною повторюваністю за методом конверта – в кутах льотного поля і в центрі, поряд із злітно-посадочною смугою. Проби відбирають чистою лопатою чи просічкою на глибині 20-25 см. Чотири проби, взяті в кутах аеродрому, переносять в центр поля, де в безпосередній близькості від злітно-посадочної смуги беруть п’яту пробу. Всі п’ять проб зсипають разом, звільняють від каміння, коренів та інших включень і ретельно перемішують. Після цього відбирають із суміші 1,5–2 кг грунту, зсипають в поліетиленовий або бавовняний мішок і маркують. Щоб вивчити тенденцію зміни рівнів забрудненості грунтів з часом, слід відбирати проби кожний раз приблизно в одних і тих же місцях, причому ґрунтовий покрив і рослинність в місцях відбору проб повинні бути однорідними. Найбільш поширений і високочутливий метод визначення хлорорганічних пестицидів – газорідинна хроматографія з використанням високотемпературних рідких фаз і селективного детектування пестицидів за допомогою детекторів захвату електронів або постійної швидкості рекомбінації. Хлорорганічні пестициди вилучають з грунту екстракцією повітряносухих зразків органічними розчинниками (ацетон + гексан), очищують екстракти сірчаною кислотою, а потім визначають вміст пестицидів в концентрованому екстракті методом газорідинної хроматографії. Кількість пестицидів розраховується за висотою піків порівнянням із стандартним розчином на хромотографах марок “Газохром- 1109 ДТ”, “Цвет-106” та ін. Вміст металів в грунтах визначають методом емісійного спектрального аналізу за допомогою спектрографів ДФС-8, ДФС-13, ИСП- 30 тощо. Постійне спостереження за експлуатацією очисних споруд забезпечує аналізи стічної води до і після комплексу споруд, окремих його ланок і заміри кількості стічних вод в найбільш відповідальних точках мережі та у випуску в водойму. Як правило, оцінка роботи очисних споруд ґрунтується на аналізі разових і середніх проб, які відбираються на протязі доби через кожні 1–2 години. Проби беруть в пунктах повного змішування. Окремі проби змішують пропорційно притоку стічних вод. Оскільки вміст досліджуваних речовин може змінюватися за період між відбором проб та їхнім аналізом, то їх звичайно зберігають при 3-4°С. Частину проби, призначеної для визначення вмісту кисню, азоту амонійних солей, 40 загального азоту, важких металів (крім свинцю), консервують, додаючи сірчану кислоту. До іншої порції, призначеної для визначення зважених часток, нітрит- і нітрат-іонів, додають хлороформ. На місті відбору проб визначають або фіксують розчинений кисень, активний хлор, розчинені сульфіди, температуру. Визначення кисню ґрунтується на реакції взаємодії розчиненого кисню з гідроокисом двовалентного марганцю та на йодометричному дослідженні отриманих сполук марганцю, що знаходяться в стадії окислення. При визначенні кисню перешкоджаюча дія спостерігається при будь-яких змінах концентрації кисню в пробі, що відбуваються в період між відбором проб і фіксацією, а також при змінах складу осаду гідроокисів марганцю з моменту їх утворення до йодометричного дослідження. Зміна концентрації кисню за період часу між відбором проби і випадінням осаду гідроокисів марганцю може бути викликана підвищенням температури проби води, хімічним або біохімічним споживанням кисню або утворенням. Тому проби води після відбору негайно фіксують додаванням сульфату марганцю і лугу. Для визначення кисню в стічній воді, яка очищується в аеротенках, активний мул консервують розчином сулеми і сірчанокислої міді і після осідання мулу визначають кисень в декантаті (франц. decanter – зливати, зціджувати). Біохімічне споживання кисню (БСК) визначають його кількістю, витраченою на аеробний біохімічний розклад органічних речовин, що містяться в стічній воді. Швидкість окислення залежить від характеру органічної речовини. В господарсько-побутових стічних водах мінералізація нестійких органічних речовин при 20°С закінчується на протязі 10 діб, кінцева стабілізація окислюваних речовин настає через 20 діб. Практично БСК частіше всього визначають за 5 діб (БСК 5 ). Якщо в стічних водах присутні органічні речовини промислового походження, процес біохімічного окислення носить складний характер і визначається такими факторами, як інгібуюча та токсична дія окремих компонентів виробничих стічних вод, акліматизацією до цих речовин бактеріальної флори тощо. В цьому випадку визначення БСК продовжується до повного припинення поглинання кисню, який йде на окислення органічних речовин. Процес повного біохімічного окислення може продовжуватися 20–30 діб і, звичайно, носить нерівномірний характер. З метою виявлення токсичного ефекту визначення БСК проводять при різних розведеннях. Співвідношення БСК і ХСК (хімічне споживання кисню) для господарсько-побутових стічних вод складає 1:3, а для виробничих стічних вод з великим вмістом хімічно важкоокислюваних речовин промислового походження це співвідношення зменшується. Про загальний вміст органічних речовин в стічних водах частіше всього судять за значенням ХСК. Для визначення ХСК застосовують біохроматний метод. Заважаючий вплив хлорид-іонів, які завжди присутні в стічних водах, усувають додаванням сульфату срібла в кількості, достатній для зв’язування всіх хлорид-іонів. При цьому сульфат срібла виконує роль каталізатора, який сприяє більш повному окисленню багатьох органічних речовин. З органічних компонентів, які містяться в стічних водах авіапідприємств, в першу чергу слід визначати нафтопродукти. З цією метою застосовують метод, оснований на хроматографічному відокремленні нафтопродуктів від інших домішок, що екстрагуються, в тонкому шарі силікагелю. Визначення проводять ваговим, нефелометричним і колориметричним методами. Доцільність застосування варіанту тонкошарової хроматографії визначається тим, що силікагель на відміну від окису алюмінію сприяє більш повному відокремленню нафтопродуктів від домішок ліпідної (грец. “ліпос” – жир) природи, присутність яких характерна для стічних вод авіапідприємств. Крім того, тонкошарова хроматографія з використанням характерних люмінесцуючих зон дозволяє контролювати повноту відокремлення нафтопродуктів від основної маси сторонніх домішок. Неорганічні сполуки отруйних металів можуть знаходитися в стічних водах в грубо дисперсному, колоїдному та розчиненому станах. При відстоюванні стічних вод важкі метали разом з грубо- дисперсною суспензією потрапляють в осад. Метали в тонко- дисперсному і розчиненому стані потрапляють в аеротенки, звідки з очищеною водою частина розчинених металів та металів, сорбованих на активному мулі (на зважених речовинах), потрапляє в водойму. Тому визначення вмісту металів в стічних водах слід проводити як до, так і після фільтрації. З цією метою використовують хімічні методи або атомно-абсорбційну спектрофотометрію. В останньому випадку метали переводять в інший стан “мокрим” оголенням сумішшю азотної та хлорної кислот.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Визначення характеристик шкідливих домішок» з дисципліни «Екологія, авіація і космос»
