За Конституцією 1791 p., виконавча адміністративна влада належала королю і відповідальним перед ним міністрам. Вказувалося, однак, що: 1. Король управляє лише згідно із законами; 2. Вводиться контрасигнатура (підпис прем'єра, без якого документ, підписаний королем, недійсний). (Оскільки король був непідсудний, а прем'єр підлягав судовому переслідуванню у випадку вчинення злочину, відверто антидемократичні дії короля блокувалися б прем'єром або відповідним міністром.); 3. Міністри мають бути підсудними. Король зберігав за собою командування армією і флотом, саме він відповідав за підтримання суспільного порядку. Депутати-дворяни вимагали надання королю права вето на закони, прийняті Законодавчими зборами. Конституція, однак, вводила лише відтягувальний характер королівського вето - до схвалення спірного закону другим скликанням Законодавчих зборів. Третя влада, судова, ставала виборною, а особи суддів у принципі незмінюваними. Дія Конституції не поширювалася на колонії. 30 вересня 1791 р. Установчі збори розійшлися, а уже 1 жовтня в Парижі відкрили свої засідання Законодавчі збори. Обиралися вони активними, тобто заможними, громадянами. Більшість складу Законодавчих зборів складали фейяни.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основні ідеї Конституції Франції 1791 р.» з дисципліни «Всесвітня історія»
